— Із півтисячі односельців жоден не повірить, що Ігор кинув у людей гранату, — говорить 19-річний Владислав із Жабинців Чемеровецького району на Хмельниччині. Він — земляк Ігоря Гуменюка, 21 рік. Його звинувачують у тому, що 31 серпня під Верховною Радою кинув бойову гранату в правоохоронців.
У понеділок парламент голосував за закон про внесення змін до Конституції. Проти його ухвалення протестували активісти "Свободи" на чолі з лідером партії Олегом Тягнибоком і кількома колишніми нардепами від цієї політичної сили. Вони намагалися відтиснути нацгвардійців, ображали їх, кидали вибухові пакети й димові шашки. Потім із натовпу полетіла бойова граната.
При затриманні в Гуменюка знайшли чеку та ще одну гранату.
— Завжди тихий, спокійний, ніколи в конфлікти не встрявав, — продовжує Владислав. — На дискотеки, танці не ходив. З однолітками підтримував добрі стосунки, але дружби ні з ким не водив.
Найбільше шкода Ігоревих батьків. Він у них один. Чув, як його тато казав: війна дуже змінила сина. Що останнім часом із ним важко було розмовляти. Жив у Кам'янці-Подільському. Дома рідко бував. Того тижня попередив — їде до Києва робити документи учасника бойових дій. Батьки по телевізору почули, що сталося біля Верховної Ради. Сьогодні бачив його маму на роботі в магазині. Майже весь час мовчала.
Володимир і Лілія Гуменюк тримають крамниці в Жабинцях і сусідніх селах.
— Ігоря правильно виховували, — каже голова Жабинецької сільради Галина Осадчук. — Дитина завжди була в книжках, у комп'ютері. З першого дня стояв на Майдані. Потім добровольцем пішов на Донбас. Батьки переживали, плакали, але не стримували. Гордилися, що виховали патріота. Тепер чекають, що все проясниться. Дуже переживають, що загинули невинні хлопці. Видно, як Володя й Ліля за ці дні морально виснажилися, але тримаються.
Ігор до 10-го класу навчався у місцевій школі, потім — у сусідньому селі Летава.
— До нас прийшов з атестатом з відзнакою. Дуже розумний хлопчина. Легко давалися суспільно-гуманітарні науки. Цікавився історією й політикою, — розповідає 37-річна Оксана Нагурна, класний керівник Ігоря. — Зайвого не говорив. Відповідав по суті. На обласних олімпіадах займав призові місця. На батьківські збори завжди тато приходив, цікавився сином. Раніше він працював головою сільради. Порядок тримав і в селі, і в сім'ї. Ігор вступив у Кам'янець-Подільський університет імені Огієнка на спеціальність "туристичний бізнес". Після першого курсу школа отримала звідти листа — дякували за добре виховання Ігоря.
У Кам'янці-Подільському Гуменюк винаймає квартиру. Очолює міський осередок громадської організації "Сокіл". Друзі його називали "Дубенком". Торік записався добровольцем до батальйону "Січ". В університеті взяв академвідпустку. Воював під Слов'янськом, Дебальцевим, у Пісках. Був гранатометником. До 3 вересня мав місячну відпустку. Кажуть, написав рапорт на звільнення. Збирався з міліцейського батальйону перейти до армії.
— Зараз батальйони МВС переводять на другу лінію. Ігор хотів залишитися на першій, — розповідає командир роти батальйону "Січ" Максим "Лютий" Морозов. — Завжди йшов у бій, ніколи не відмовлявся від нарядів. Дисципліни не порушував, дотримувався сухого закону. Не курив, займався спортом. Гранату, напевно, в Пісках роздобув. Можливо, у когось на щось виміняв. Хоча не можу зрозуміти, що його вивело з себе. Ігор завжди керував емоціями.
Печерський районний суд заарештував Ігоря Гуменюка на два місяці.
4 
35413
Коментарі