Колишній голова Верховної Ради 70-річний Іван Плющ наїстися зміг лише після 20 років.
— Я виховувався в голоді, холоді. У 5 років пив воду в хаті, пробиваючи металевою кружкою відро з водою. Бува, скочиш із печі і візьмеш кружку металічну, щоб напиться, а вона зашерхла — так холодно у хаті. Ми одноосібники були. У колгосп не пішли. За те наказали — обрізали город до 12 соток. То мати обробляла чийсь город, а те, що вродило — пополам.
Картошка, як вона промерзла, а потім висихає, то там все чорне. Але всередині біленька цяточка крохмалю. Я збирав таку картоплю, мати її піджарювала в печі. Товкли її і робили затірку, а зверху притрушували мукою.
Із делікатесів у родині подавали сало.
— Його тримали в хаті підвішеним у мішку. Після війни, якщо ти маєш порося, повинен здати шкуру. А без шкури ніколи не буде сала, бо свиня в шкурі смалиться. Батько втихаря намагався керогазом смалить. І хтось стукнув, що смалив. То його покликали в сільраду і посадили на кілька діб.
Вдосталь наїдатися Іван Степанович почав після 20 років. Із дружиною вигодовували по двоє поросят. Одне продавали у Києві на базарі, а друге їли.
У 1980-х продукти купував у спецмагазині для партійних керівників:
— Усе мог заказать — ікру красну, чорну. Але досі, як хочу їсти, витру огірок об штани, з'їм не мивши, і він мені вкусний.
3 
35413
Коментарі