Неподалік центрального парку в місті Бахмут, колишньому Артемівську, на Донеччині стоїть готель "Україна". У холі — зелений диван і кілька пуфів, є вай-фай. Більшість місць заброньовані. Часто телефонують і питають, які номери залишилися. Ще частіше — заходять, переважно літні люди. На ніч чи дві зупиняються мешканці з окупованих територій. Отримують пенсії, скуповуються.
До адміністратора підходять жінка й чоловік з картатою сумкою.
— Номера есть?
— Мало. Вам с удобствами или без?
Жінка перепитує про ціну. Найдешевший номер коштує майже 80 грн. Двомісний із вигодами — понад 300 грн за добу.
— А в дешевом телевизор хоть есть? — чути бас чоловіка.
— Только в том, что за 300.
— Зачем тебе тот телевизор? — питає дружина.
— Хоть на Украину посмотрю, — відповідає чоловік.
— Бахмуту понад 400 років. Це колишнє купецьке місто. Тут не люблять змін. Тому проросійська тема сюди не зайшла, — говорить 53-річна Світлана Секварова з еколого-культурного центру "Бахмут".
Каже, Бахмуту повернули історичну назву. Вимовляють її з наголосом на "у".
— А от перейменування вулиць далося важко. Виїжджали робочі групи, стільки всього від людей вислуховували, — додає Світлана Секварова. — Серед депутатів не було одностайності. Вони хотіли відкараскатися від цього питання. Та ми зробили крок уперед.
Моя родина в цьому місті щонайменше з 1831 року. Маю документ про закінчення прадідом тутешнього повітового училища.
2 
35413
Коментарі