— Єдиний раз отримала 5 рублів у лотереї 1978 року. Цього разу діти просили не висилати копію паспорта й коду. Бо надурять, кредити повісять. Та чоловік настояв. Як получили газету, поралась біля корови. Толя прибігає у хлів, каже мікрохвильовку виграли. Своє прізвище знайшли в газеті. Діти хотіли мені мікрохвильову піч подарувати на іменини 2 квітня, — каже 62-річна Галина Гарматівська з села Заруддя Оратівського району Вінниччини. Передплатила "Газету по-українськи" на 2014 рік і виграла мікрохвильову піч за результатами акції "Отримай подарунок — лютий".

Чоловік Галини 65-річний Анатолій проводить до будинку. На підвіконнях — вазони з китайськими трояндами.

— У мене дочка продає через інтернет-магазин вазони. З тисячу видів рослин має, — жінка поспіхом накриває стіл. Ставить копченості. Хвалиться власноруч засоленим товстолобом. — Риба — то моя болєзнь. Можу цілий день просидіти на ставку з вудочкою. Чоловік уже звик. Як нема мене вдома, то знає, де шукати.

— Не серджусь на неї. Зря там не сидить. Наловить карасиків котам. Якось принесла коропа на три з половиною кіло, — підморгує Анатолій. — Прийде голодна, я їй картопельки насмажу чи борщу насиплю. Страшенно люблю готувати.

Подружжя на пенсії. Мають трьох дітей та восьмеро онуків. Для них тримають господарство.

— Нам багато не треба, все віддаємо їм. Получили пай вісім мішків сахару — кожному по мішку дали. Пенсію — онукам. На Великдень кабанчика заколемо, — каже Анатолій Гарматівський. Маємо 50 соток городу. Хотів виграти мотокосу, щоб не наймати людей. Будемо сподіватися ще на подарунок.

"Газету по-українськи" Галина Гарматівська передплачує понад шість років.

— Якось прийшла на пошту платити за свєт. Дівчата дали "Газету по-українськи". Кажуть: у ній є все. Нравляться розділи з політикою і їжею. Чоловік газету перечитує за час.

Галина Гарматівська працювала обліковцем та бригадиром у місцевому колгоспі, сестрою милосердя при управлінні соціального захисту. Чоловік — бригадиром на залізниці.

×