— Тетяна Павлівна, ви після служби до нас підійдіть. Ковбаски підложимо, сальця, бо щось маленька у вас корзиночка. Брат дзвонитиме, возмущатиметься, чого це рідну тітку не накормили, — чоловік років 40 зупиняється навпроти літньої жінки.
Та о другій ночі прийшла святити паски до полтавської церкви Івана Воїна. Стоїть на подвір'ї дерев'яного храму. Під ногами — маленький кошик із паскою та двома крашанками.
— Ну, і чудо ти, Коля. Гроші, як і в молодості, розкидаєш. Краще би копієчку на ремонт балкона відкладав, а ти всьо ковбаси накуповуєш, — жінка запалює свічку. — Марнотрат. У страні ціни, як на дріжджах ростуть. Я і паскою наїмся.
Чоловік стенає плечима, заходить до церкви. Усередині близько 200 осіб.
— Ану посторонісь, бо, не дай Бог, подавлю кого, — товстий чоловік із сивим оселедцем і золотою сережкою у вусі розштовхує натовп, щоб дістатися до виходу.
— Мужчина, ви хоч би совість мали. Літургія закінчується, а ви вмєсто того, щоб молитви слухати — людям мішаєте. Ще й чуба вистригли. Хіба поможе Господь країні, у якої такі неблагодарні козаки, — штурхає чоловіка плечем молода жінка з немовлям на руках.
— Постидилися би старшому указувати. Тоже мені, знавець козацтва. Лучше дитя спати вклади, а то мучаєш. Мамаша, — чоловік швидко виходить на вулицю.
О 2.15 люди вишиковуються навколо храму.
— Божечки, найбільше православне свято, а людей так мало. В прошлому році утричі більше було, — шепоче чоловікові жінка років 30 наприкінці ряду.
— Люда, у мене товаріщі головою вдарилися: не підемо у храм московського патріархату. Мол, ворожий він тепер. Двинули на праздник у київську патріархію, — відказує хриплим голосом чоловік. — Предатєлі, хрестилися в одній церкві, а біжать до іншої.
О 4.00 біля церкви в райцентрі Дубровиця Рівненської області прихожани стоять у ряд. Поперед себе поставили на землі великодні кошики. Чекають на освячення пасок.
— Я цього року дуже грішна була, — бере під руку подругу невисока огрядна жінка. — М'яса, яєць, молочного цілий місяць не їла. З чоловіком у ліжку не була, молилася. Але як подивлюся новини — лихословлю. Не можу спокійно дивитися, коли ті сєпаратісти обстрілюють наших воєнних, коли той Путін бреше. У мене така ненависть піднімається.
— А в мого чоловіка, як подивиться новини, зразу тиск піднімається. Вчора до 220 підскочив. Прошу-молю його: хоч на свята не дивися, дай спокій і собі, і мені.
У суботу о 19.00 в райцентрі Рогатин на Івано-Франківщині під греко-католицькою церквою Святого Миколая освячують великодні кошики з пасками.
— Ледво-м устигла нині все зрехтувати, щоб раніше прийти. Від п'ятої тут стою, аби місце перед церквою зайняти. Напереді всьо видно, всьо чути, — говорить жінка в білому плащі. Озирається. — Дивисі-дивисі, тотаво Мар'яна так похудала. Торік як пампух була, а нині гет сі гризе. Бо чоловік її воєнний, заберут до армії. Що вона з трома дітьми зробе?
З церкви виходять дівчата з хоругвами, за ними — священик, дяк, паламар і хор.
— Видиш, Степанівна, а тому нашому ксьонзови ніяка криза не в щот. На твари (обличчя. — "ГПУ") тілько розпливає сі. Як йно прийшов до нас правити, то такий худий був, як миш, а зараз, як пацюк. Ледво йому та стрічка під шиєю защіпається, — каже подрузі літня жінка в чорній хустці.
За руку з двома дітьми та невеликим кошиком поспішає в кінець ряду жінка років 30. У кошику — паска, невеличка ковбаса та яйця.
— Мамо, а Юля має шоколадні яйця і курку. А тьотя Леся шинку і писанок багато, — тягне жінку за спідницю чорноокий хлопчик.
— Добре, що мала паску за що спекти, а ти яєць хочеш шоколадних. Дали зарплату тільки за січень.
Знайома виймає зі свого кошика два шоколадні яйця в золотистих обгортках, пригощає дитину.
— Ми в селі не маємо нарікати. Зарізала свиню, є своя шинка, ковбаса. Курка знеслася, яйця в кошик поклала. Муку мали на стриху (горище. — "ГПУ") — паску спекла. А як перейшлася базаром, то чуть-їм не вмерла. Ковбаса — 90 гривень, шинка — 120, масло — 80. Свічки в п'ятницю ще по 12 були, а в обід уже — 15.
— Дівчата, не нарікайте. Най дорого, але ще всьо купити можна. А як буде війна, тоді біда прийде страшна, — каже до жінок чоловік років 60 з палицею.
Коментарі