Викладач хореографії 24-річна Дарія Столяренко з Києва два роки не носить штанів. Перейшла на спідниці й сукні під впливом стилю 1950-х.
Дарія зустрічає у своїй квартирі на Виноградарі. Має довге густе руде волосся й зелені очі. На ній — яскрава спідниця в жовті троянди й бірюзова блуза.
— Втомилася перепрацьовувати, поспішати. Захотіла розслабитися й відчути себе жіночною, — розповідає Дарія Столяренко. Розклала на дивані квітчасті довгі спідниці, сукні, пальто. — У штанях мені хочеться бігати і багато працювати. У спідниці — створювати затишок удома, готувати. Роботу обмежила до п'яти годин на день.
Моя співробітниця ніколи не носить штанів. Вона не худенька жінка. Але завдяки спідниці виглядає привабливо. Надіти брюки може собі дозволити лише струнка жінка — вони підкреслюють зайвий жирок на стегнах.
За два роки Дарія пошила понад 20 спідниць і суконь. Моделює одяг сама. Ескізи віддає подрузі-кравчині. Для першої спідниці "сонце-кльош" купила 3 м яскраво-жовтого сатину в крупні квіти. Витратила 450 грн.
— Усі запитували, чи не зі штори вона, — продовжує жінка. — Спочатку ображалася. А потім зрозуміла — це ідея. На пишні спідниці йде багато тканини. Не хочеться витрачати півзарплати на одяг. Тому наступну спідницю "сонце-кльош" зробила з блідо-бірюзових штор. Після цього ще кілька пошила з тканини для гардин.
Дарія сідає на диван. Надіває білого широкополого капелюшка. Собі на плечі як комір садить чорну собаку Кльопу.
— Весь мій одяг — повсякденний. Довгі сукні й спідниці — нарядні. Але з кедами й майкою з веселим візерунком ношу й на роботу. У тій самій спідниці можу піти на весілля до друзів. Тоді взуваю туфлі на високому підборі, надіваю вишукану блузку й біжутерію.
Тільки блідо-блакитну спідницю не ношу на щодень. Вона — з бабусиної цупкої тканини. Два дні прикрашала її поділ товстою темно-синьою ниткою. Вишила знак берегині — постать жінки у формі трикутника гострим кутом догори. Це давній жіночий символ, який наче заземлює енергію. Сильний оберіг. Жінки беруть енергію від землі, а чоловіки — з космосу. У короткій спідниці це робити важче.
Короткі сукні ношу лише вдома для свого хлопця, — додає Дарія. — На людях хочеться коліна прикрити. Тепер розумію, чому раніше чоловіки були в захваті від вигляду жіночої литки. В довгій спідниці почуваюся такою ж звабливою, як жінки в міні-сукнях і з глибоким вирізом.
На роботу добирається велосипедом
Дарія Столяренко щодня їздить на роботу велосипедом. Її хлопець прилаштував на колеса захист, щоб спідниця не потрапляла між спиці.
— До кожної спідниці з тієї ж тканини шию чохол на велосипедний кошик. У нього кладу необхідні речі. Велосипедом їжджу на базар. Ніяких пакетів. Сама собі часто кажу: "Дашо, на тобі спідниця. Не тягни ту сумку. Ти не маєш права", — розповідає Дарія Столяренко. — Не було дня, щоб повз мене не проїхав якийсь водій чи велосипедист і не зробив комплімент. Називають "дамою з Амстердама". Чоловіки в "Лексусах" часто зупиняються й пропонують помінятися транспортом.
Колись із Контрактової площі їхала велосипедом у Пущу-Водицю. Мала капелюх з білими полями. Якийсь водій задивився на мене, вчасно не загальмував і в'їхав у машину попереду. Вдала, що я тут ні до чого.
Маю улюблений ресторанчик із великими вікнами. Люблю під'їжджати до нього на велосипеді й на підборах. Думаю: хай усі дивляться. Хай із маршруток пересідають на велосипеди. Бо це економія, здоров'я й екологічність.
Кататися почала після поїздки до шведського Стокгольма два роки тому.
— Побачила там на велосипедах людей різного віку і в різних образах. Машин фактично немає, — додає. — А українки обов'язково в шоломі, балаклаві, велошортах — при повній амуніції.
8 
35413
Коментарі