Фото: ФОТО надане Євгенією Захарчук

— Я намалювала черепаху посеред океану. На її панцирі — місто з будинками й деревами. У мене вона тримає цей світ і не дає йому загинути, — розповідає телефоном 15-річна Євгенія Захарчук із міста Шостка Сумщини. Наприкінці 2013-го стала переможницею конкурсу дитячого малюнка, що провела ООН. Змагалися 9 тис. робіт із 41 країни світу. Українці подарували $1 тис., фотоапарат і поїздку до США.

— Поїхала з мамою. Нью-Йорк вразив ще в аеропорту. На виході побачила магазин косметики, а біля нього — людський скелет, вбраний у білий медичний халат. Фотографувалися біля нього хвилин 10. Жили в готелі, що в центрі міста. Номер був шикарним — два великі ліжка й вікно з видом на Таймс-сквер. Церемонія нагородження пройшла в перший день. Влаштували в історичному музеї у залі з величезними кришталевими люстрами.

За місяць до поїздки Євгенія почала інтенсивно вивчати англійську з репетитором.

— Це не дуже допомогло. З усього сказаного на сцені переклала половину. Переживала, що не зрозумію, коли говоритимуть про мене і не встигну вийти. Та ведучий голосно й чітко вимовив ім'я. Потім влаштували святкову вечерю у ресторані. Пригощали салатами, курячою грудинкою з овочами, морозивом. Кілька хлопців і дівчат хотіли познайомитися. Та я могла сказати про себе лише кілька речень англійською. Говорила: "Вибачте" і прощалася.

Наступного дня Євгенія прокинулася о сьомій ранку. Гуляли з матір'ю містом, заходили в кондитерські й магазини.

— Подружкам купила чашки і брелоки з нью-йоркськими пейзажами, батькові вибрала туалетну воду, а собі — скромну каблучку від "Тіффані" з 50-відсотковою знижкою. На подарунки витратила менше половини виграшу. Решту — на фарби, пензлі, палітру й етюдник. За день находили більше 10 кілометрів. Після того ще добу гули ноги.

Євгенія навчається у дев'ятому класі Шосткинської школи №11. Малюванням займається двічі на тиждень.

— Найбільше люблю малювати воду. Без неї не обходиться жоден малюнок. Майже всі роботи висилаю на конкурси. Вдома маю лише одну — фантастичний пейзаж із водоспадом. Гості завжди його роздивляються і питають, скільки грошей віддали за картину. Як дізнаються, що то я малювала, хочуть і собі щось замовити. Поки що відмовляюся, бо часу малювати на продаж не маю. Після закінчення школи вчитися на художника не хочу. Вони заробляють час від часу, коли купують картини. А я хочу щомісяця отримувати пристойну зар­платню. Стану дизайнером.

Мати Євгенії працює продавцем, батько — будівельником.

— Батьки за кордоном ніколи не були. Тато казав мамі: бач, як тобі з донькою пощастило. У 15 років вже повезла тебе за кордон.

×