Французи не миють овочів і фруктів

– Із молодшим на вісім років Ксав'є познайомилися на кулінарних курсах у Парижі 2012‑го, – розповідає 44-літня викладачка вокалу Валентина Немеш із Києва. – Він – віолончеліст у Марселі. Курси оплатила собі як подарунок на 40-річчя. Коштували 1900 євро за 10 днів навчання. В інтернеті побачила, що їх вестиме відомий шеф-кухар. Хотіла вдосконалити французьку й відволіктися від самотності.

На місці виявилося, що розклад змінився і замість класичної французької кухні вивчатимемо російську. Більшість групи висловилися "за". Курси були від дорогого ресторану, тому готували осетра, севрюгу, дичину. До всього додавали чорну ікру. Відомий шеф-кухар з'явився лише раз – коли вручали сертифікати. Він часом викладає сам, але це коштує вдвічі дорожче.

Роман із Ксав'є розгортався бурх­ливо. Після курсів запропонував переїхати до нього. Надали в посольство виписки з його рахунка і зобов'язання, що утримуватиме мене перший рік. Візу відкрили без проблем.

 

Щоб було менше мороки з документами, підписали PACS – цивільний договір солідарності. Його можуть укласти й одностатеві пари. Мають бути повнолітніми й ­неодруженими. Це те саме, що шлюб, але його легше розірвати. Достатньо одному з партнерів припинити дію договору. Спільного майна у такому разі немає, але є фінансові зобов'язання. Я мала сплачувати третину витрат у парі.

Ми винаймали квартиру за 600 євро у старому будинку. Це дуже дешево, але були свої проблеми. По-перше, електропроводка. Якщо працювала пральна машина або пилосос, нічого більше не можна було вмикати. Навіть світло. Бойлер працював тільки вночі, коли загальне навантаження на мережу було найменше. Нагрівав води комусь одному на душ. Ксав'є мився о п'ятій ранку, щоб бойлер ще раз набрався для мене.

У Парижі пройшла прослуховування у дві музичні школи. Я рік працювала у Берліні, два – в Італії. Вже мала трохи проблеми зі зв'язками, тому академічний спів викладати не могла. Працювала з дітьми. Заробленого не вистачало навіть, щоб покривати третину за харчі. Мама Ксав'є почала оформлювати для нас пільги як для незаможних. Ми отримали майже 2 тисячі євро кредиту, соціальну медичну страховку, талони в ресторан і бібліотечну підписку – для мене. Важливо було скористатися всім, бо це свідчить про твоє бажання соціалізуватися.

Могли безкоштовно вечеряти в ресторані тричі на тиждень. Заклад теж отримав кредит від держави. Потім йому повертали вартість вечері на двох. Виявилося, шукають людину допомагати на кухні. На курсах нас навчили швидко нарізати овочі, правильно обсмажувати ­продукти. Тестові завдання пройшла без проб­лем. За день у ресторані отримувала більше, ніж за п'ять уроків співу. Увечері могла безкоштовно забирати страви і свіжу випічку додому.

Свекруха оплатила мені навчання у школі Le Cordon Bleu. Віддала 7 тисяч євро. Вчилася два місяці. Ще півтора була на кондитерському курсі. У школі знайомлять з класичною французькою кухнею. На ній вже базується будь-яка інша. Я не мала досвіду в кулінарії, але на стажування отримала пропозиції від трьох ресторанів.

У перший день роботи дізналася, що вагітна. Лікар сказав, що можу продовжувати працювати. 41 рік не вважав пізнім для перших пологів.

Коли переїхали в нову квартиру, усі пільги в нас забрали. За цим слідкують соціальні інспектори. Допомогу отримують найбідніші. Основна проблема була зі страховкою. Я не мала громадянства й була на шостому місяці вагіт­ності. Ніхто не хотів покривати більше 30 відсотків медичних витрат. Урешті Ксав'є домовився з диригентом. Через оркестр мені оформили страховку, яка покривала 80 відсотків витрат.

У декреті зрозуміла: конкурувати з професійними кухарями не ­зможу. Мені бракувало швидкості. За час, коли інші чистять кілограм картоплі, встигаю обібрати три-чотири штуки. Під час роботи з морепродуктами починалась паніка. Для ресторану таке не годиться. Але я могла пекти вдома. Також почала готувати домашні вечері – на продаж. Їх розвозить сусідський хлопчина. Маю 15 клієнтів.

Коли народила, Ксав'є запропонував одружитися. Громадянства досі не маю.

 

Консультую дівчат, які хочуть піти на курси. Le Cordon Bleu зараз ще подорожчали. За базовий курс треба віддати 10 тисяч євро. Це третина мого річного заробітку зараз. А потім потрібно придбати техніку. Досі не повернула гроші за навчання свекрусі. Le Cordon Bleu вигідно проходити тим, хто працюватиме в елітних ресторанах або викладатиме. Для такої роботи, як у мене, достатньо курсів за 1,5–2 тисячі. За 500 євро вчать компонувати меню на тиждень так, щоб жодна страва не забирала більш ніж 40 хвилин. Це підходить домогосподаркам і бізнес-­леді, які ніколи домом не займалися. Ціни на курси відомих кухарів здебільшого завищені. Страви готують надто складні й дорогі. Такі не повториш удома.

Не можу змиритися, що французи не миють овочів і фруктів. У десерти їх чистять. У салати не миють, бо вважають, що це вбиває аромат. Викладач мене переконував: із ферми їх привозять уже чистими. Вони справді здають проби на кількох етапах. Але психологічно прийняти це важко. Те саме в садочку. Беруть яблука з кошика. Коли просила помити моїй дитині, мили банани, а груші давали з фермерського ящика. Друге – п'ють воду з-під крана. Насправді, за складом, вона краща за питну українську. Я це перевірила і вдома, і в садку. В садочку діти не перевзуваються. Вдома також усі ходять взуті.

Найпопулярніші кулінарні курси у Франції

1. Кулінарну школу Le Cordon Bleu відкрили 1896 року. Зараз мають філіали у 20 країнах. Переважно вивчають французьку кухню й кондитерську справу. Окремо викладають виноробство, хлібопекарство й управління рестораном. Коштують від 5 тис. євро.

2. Заняття з кухарем Мішелем Герарем проходять у його ресторані Le Pres d'Eugenie в місті ­Ежені-ле-Бен. Готують із місцевих продуктів. Герар має три зірки Мішлен – найпрестижніша відзнака серед шеф-кухарів. Навчання коштує від 250 євро за заняття.

3. Institut Paul Bocuse в Ліоні пропонує диплом і вчену ступінь після тритижневого навчання. ­Кулінарні й кондитерські курси проводять окремо. Коштують 4 тис. євро.

4. Курси компанії The International Kitchen є у всіх найбільших містах Франції. За 3 години вчать готувати повноцінну вечерю й добирати для неї вино. Коштують від 150 до 600 євро за урок.

5. Шеф-кухар і викладач Жан-Марк Віллар навчає невеликі групи поблизу Авіньйона. День починають із кави з домашніми тістечками. Тоді йдуть на фермерський ринок. Там Віллар вчить вибирати якісні овочі. На кухні готують три традиційні страви із закусками. О 15:00 разом обідають. Коштує навчання 190 євро з людини.

×