ДО ЕСТОНІЇ НЕ ХОЧУТЬ ЇХАТИ МІГРАНТИ
– ПРИЇХАЛА ВЧИТИСЯ В ТАРТУ НА МИСТЕЦТВОЗНАВЦЯ, – розповідає няня 32-річна Іванна Дебська з Варшави. – Навчання покинула після першого семестру, бо завагітніла. Залишилася в Естонії.
Рівень життя тут значно нижчий, ніж у Польщі. Рідко хто зі знайомих заробляє більш як 1200 євро. Ми з чоловіком не бідуємо, бо він – хороший зв'язківець. Працював із розробниками Skype. Має трохи більше 2 тисяч. У Польщі це – середні гроші, але тут можемо собі ні в чому не відмовляти.
Це міф, що естонці дуже повільні. Просто не люблять спонтанних рішень. Довго все обдумують і зважують. Переговори можуть тривати місяцями. Але запустили кілька успішних амбітних проектів. Той самий Skype чи TravelSim.
2008-го ми мали три кредити – на авто, квартиру і ремонт. У чоловіка почалися перебої з роботою. Півроку не мали чим виплачувати. Багато знайомих втратили майно. Тоді була серйозна криза. Хтось лишився без бізнесу, хтось – без квартири. У подруги якраз народилася третя дитина. Чоловік був юристом із питань ведення бізнесу. Справи йшли так добре, що взяли в кредит старий особняк. Робили в ньому ремонт. Наприкінці 2008-го мусили продати, щоб не накопичувалася пеня. Банки намагалися йти назустріч, але невиплачених кредитів було надто багато. Перед тим був сильний підйом економіки, люди нагребли позик. Нам допомогли свекри – віддали свої пенсійні заощадження. За два-три роки всі відпрацювали втрачене. Не можу сказати, що навіть дуже надривалися. Чоловік трудився по вихідних, але раз на півроку мав відпустку.
В Естонії дуже невеликі виплати безробітним і бідним. Вигідніше працювати – хоча б двірником. У нашій церкві сказали, що прийматимемо біженців із Сирії. Ми обладнали в колишньому монастирі 30 ліжок. За два тижні не приїхала жодна людина. Потім зрозуміли, що вони тут просто не виживуть. Знайомій росіянці відмовили у виплатах через чотири місяці безробіття.
Головною проблемою для мене була мова. Не могла влаштуватися в хороший садок без сертифікатів про її знання. Навіть у міжнародний не брали, хоч у мене досконала англійська. Спочатку вчилася на курсах. Мова така складна, що я далеко не просунулася. Фонетика зовсім інша, ніж у польській чи англійській. Тоді чоловік почав говорити зі мною тільки естонською. Усі друзі – теж. За три місяці я вже непогано відповідала. Іспит склала. А свекруха втратила роботу педіатра, бо не знає мови. З одного боку, не розумію, як за 40 років вона її не вивчила. З другого – це її дім. Молодість вона вклала сюди. Наукову роботу захищала в Москві, однак працювала тут. Намагалася судитися, але марно. При цьому вона – хороший спеціаліст. Досі приносять додому дітей показати. Дуже добре діагностує серцеві недуги.
У Тарту немає проблем із несприйняттям чужих. Тут більшість студентів – приїжджі. Але в інших містах є випадки, коли агресивно реагують на російську. Їх не так багато, однак трапляються. Частково росіяни самі винні. Вони закриваються в окремі спільноти, об'єднуються в якісь клуби.
Техніку, одяг і меблі вигідніше замовляти з Євросоюзу. Тут вибір дуже скромний. А доставка з Німеччини, наприклад, не дуже дорога. Холодильник, посудомийку, одяг дітям замовили з Польщі.
В Естонії дуже смачні солодощі. Місцевий шоколад може конкурувати зі швейцарським. Кухня надто жирна. Люблять молочні супи. При цьому він може бути з рибою і буряком.
Вся архітектура у країні дуже добре збереглася. Це класичне Середньовіччя, але збудоване дещо пізно, за європейськими мірками.
У Тарту мені найбільше подобається Музей іграшок. Це чотири будівлі XVIII–XIX століть. Для дітей є гральна кімната, майданчик, пісочниця. Дуже добре представлена історія іграшок. Але бракує інтерактивності в залах. Багато чого діти хочуть взяти в руки, а це заборонено.
Естонії належать більше півтори тисячі островів. Усі люди через вихідні кудись їдуть. До найпопулярніших місць регулярно курсують пороми й катери. Хтось плаває на байдарках, хтось виходить на природу. Є острови, до яких можна дістатися убрід. Взимку популярна розвага – йти по кризі. Але треба мати хорошого провідника. Ми йшли там, де ніби влітку до коліна, але я провалилася до пояса. Не можна плисти до островів, коли гніздяться птахи. Патруль про це попереджає. Птахи тоді агресивні, можуть атакувати. Налітають на човен, переслідують на острові. Виглядає, ніби у фільмі Хічкока.
У країні – 1200 озер і 7 тисяч річок. Природа неймовірна. Є занедбані міста, як, наприклад, Нарва, але здебільшого невеликі й акуратні. Бережуть і розвивають сільську культуру. Фермери продовжують працювати родинами. Міста не подібні до пострадянських. У Хаапсалу й Пярну приїжджають європейські пенсіонери. Там хороші санаторії і – дешево.
Курити можна тільки у спеціальних місцях. Їх небагато. Інакше – штраф 100 євро. Пляшка алкоголю повинна бути в пакеті. При цьому досить лояльно ставляться до куріння марихуани. Не затримують відверто обкурених підлітків. Чимало хто вирощує траву. Кажуть, вона якісна. Торік показували кілька сюжетів про те, що в Естонію їдуть молоді туристи покурити. Мовляв, пора з цього отримувати якісь податки.
П'ять страв естонської кухні
МУЛЬГІКАПСАС – рагу зі свинини, квашеної капусти й перлової крупи. Все викладають шарами так, щоб капуста була внизу та зверху і тушкують у духовці або на плиті.
МУЛЬГІПУДЕР – каша з перлової крупи та картопляного пюре. Перловку засипають до напівзвареної картоплі. Варять до готовності. Тоді додають просмажену цибулю з беконом, зелень, сметану або кефір.
КАРТУЛІПОРС – м'ясо, запечене в картопляному пюре.
ВЕРЕ ПАКЬООГІД – млинці, замішені на крові замість молока.
ТАЛЛІННСЬКА КІЛЬКА – продають консервованою пряного засолу. Радять купувати білі консерви із зображенням Таллінна – у них збережено традиційну рецептуру.
2 
35413
Коментарі