Найсильніше враження останніх років – втрата мами. 10 місяців боровся за її життя, літав за кордон на консультації. Коли її не стало, ніби світ завалився. Досі здається, що вона десь поруч.
Материнська любов не зрівняється з жодною жіночою.
Гроші витрачаю дуже легко. Багато роблю імпульсивних покупок. Думаю, це спроба втекти від бідності. У дитинстві сім'я жила дуже скромно.
Звільнити працівника для мене – якесь покарання. Як і сказати "ні".
У бізнесі приймаю рішення легко і швидко. В решті життя, навпаки, дуже повільний. Перш ніж дійти до чогось – думаю, думаю – і знову по колу. Чому саме так вийшло? Чи можна було зробити інакше? Не голова, а палата мір і ваг.
Коли люди поводяться байдуже, сприймаю це як форму зради.
Маю три правила в житті: учись завжди, працюй багато і стався до поразки як до паузи перед успіхом.
Коли фахівця висмикуєш із державної системи і вбудовуєш у бізнес – це такий кайф! Людина приймає рішення – спочатку спробувати, потім залишитися, далі починає зростати і покращує соціальне становище. Кожен співробітник – як окремий проект.
Завдяки дітям став думати, як більше заробляти. Завдання будь-якого батька – виштовхнути дітей якомога вище.
Я подібний до пилососа. Дивлюся на людей і вбираю жести, слова, думки, ідеї. І в голові виникає образ. Це один типаж, а це – інший.
Раніше працював заради грошей. Заробив – запустив проект – знову працюєш. Зараз став замислюватися: заради чого? На день у мої клініки приходять близько 100 осіб. Отже, щодня допомагаю людям вирішити сто проблем.
У коханні головне – бути щирим.
Секрет успіху – у праці, знаннях і вмінні ризикувати.
Люблю бувати з дочкою в магазинах. Або піти в ресторан і смачно нагодувати. Чужі емоції інколи означають більше, ніж свої.
Люди мого кола – скоріше лікарі, ніж підприємці.
Головою працюю краще, ніж руками. Зрозумів це ще на перших курсах інституту, коли підробляв у відділенні оперативної гінекології. Спочатку другим асистентом, потім – першим. Мучив себе двічі на тиждень протягом двох років. А потім кинув. Треба було ставитися до чужих страждань обачливо і тверезо. А я не міг.
Хороший лікар відсотків на 70 – це комунікативні навички.
У 15 років усі хочуть самоствердитися, бунтують проти батьків. Вирішив зробити це за допомогою штанги. Тягання заліза давало відчуття крутості й незалежності. Коли заробив на нозі варикоз, штангу поміняв на гітару.
Мрію жити в Італії, в районі Тоскани. Відкрити маленьку кав'ярню – і працювати з ранку до вечора. Не для заробітку, а в задоволення.
Людей, які можуть просто дати грошей, – багато. Знайти компетентного партнера – ось питання.
Довгий час зловживав порадами. Людина мовчить, а я їй: зроби так, зроби сяк. Зупинився після того, як запитав себе: а ти готовий слухати інших?
Іноді емоції зашкалюють. Тоді кричу і б'ю посуд.
Не люблю свої дні народження. Рідко їх відзначаю. Мені кажуть, що це неправильно. Але що хорошого в тому, що ти став на рік старший?
Ніколи не тру долонею пам'ятники на удачу. Найяскравіші враження від закордону – люди.
Моє життя нагадує біг. Крутиш увесь час колесо, як білка.
Не можу довго перебувати вдома. Прийшов, відпочив і рухаюся далі. Мені потрібен простір. Чотири стіни замикають.
Коли поганий настрій, займаюся спортом або випиваю.
У бізнесі важливо не боятися. Один зі своїх препаратів хотів продавати у супермаркетах. Тримісячний експеримент провалився і обійшовся в кілька тисяч доларів. Не було ні запою, ні депресії. Зробив висновок – і пішов далі.
Вже багато років не лікую – і не хочеться. Цікавіше придумувати й організовувати. Коли трудишся один – це ремісництво. Коли працює група людей – це драйв.
Усе в житті контролювати нереально. Діти, здоров'я і стосунки у мене перебувають на аутсорсингу (передача частини завдань і процесів стороннім виконавцям. – Країна).
Про себе називаю чиновників інвалідами. Головний їхній талант – брати хабарі. Позбав такого кабінету, і він помре з голоду.
99 відсотків приватних медичних послуг перебувають у чорній зоні. Ринок росте і розвивається, багато хто стають мережевими компаніями, а показують збитки. Не тому, що шахраї. Просто інакше не виживеш. Реформувати треба не систему охорони здоров'я, а економіку країни. Зробіть платоспроможним пацієнта – і вже потім беріться до реформи.
Напевно, я – анархіст. Дуже не люблю державу. І у мене безлад у машині й на робочому столі.
4 
35413
Коментарі