– Хто має відповісти за Іловайський котел, вирішить суд. Військова прокуратура рапортувала, що закінчила слідство й проаналізувала всі обставини. Але справу ще не передали до суду, – каже координатор "Інформаційного спротиву" і народний депутат від "Народного фронту" 44-річний Дмитро Тимчук.
– Досі наші правоохоронці ніколи не робили експертизи наказів під час бойових дій – на відповідність оперативній ситуації, адекватність оцінки розвідданих. У вересні 2014-го військова прокуратура заявила: створила групу експертів, які зроблять такий аналіз. У березні торік – що готова передати справу до суду. Зрештою експертизу завершили влітку 2015-го. Чому минув рік, а справа не в суді?
Надана Генштабом слідству інформація – неправдива. Там стверджують, що дані розвідки про вторгнення батальйонно-тактичних російських груп, які змінили перебіг подій, отримали пополудні 25 серпня. Явно вигороджують себе. Відомо, що і прикордонна розвідка, й управління розвідки Міноборони повідомляли про це ще 23 серпня.
Генштаб бачив, що наших оточують, що війська опиняються в котлах – їх було кілька. Чому не було наказу на відступ або виведення підрозділів? З іншого боку, чи мав Генштаб резерви, які могли б вести бій? Потрібна комплексно-тактична експертиза.
Що змінив Іловайськ?
– Тоді зрозуміли, що російські війська в тому комплекті, які були і є на Донбасі, не можуть проводити масштабних операцій. Це третина місцевих, 10 відсотків російських військових- диверсантів, решта – російські найманці.
Успішно можуть воювати, лише коли ударним ядром є підрозділи регулярної армії РФ. Так було потім і в Дебальцевому. Доки Росія не вводить армію, бойовики не здатні протидіяти силам АТО.
Чи відбулися після Іловайська потрібні зміни в армійському керівництві?
– Хронічна хвороба генералітету – некомпетентність. Бояться взяти відповідальність за рішення. Але генерали на деревах не ростуть. Повинні пройти всі сходинки офіцерської кар'єри. Крім вищої військової освіти, мати академічну. Перших бажано дві – базову й оперативно-тактичну. Ситуація помалу змінюється. З'являються нові генерали. Більшість пройшли війну і мають бойовий досвід.
Але кадрові проблеми залишаються гострими. Одна річ виховати "оркестрового" генерала. Зовсім інша – керівника оперативного управління Генштабу, який працює з картами, складає плани війни. Потрібні талановиті люди й багато часу.
Якою могла бути ситуація на Донбасі, якби не сталося Іловайського котла?
– Якби Росія не ввела війська у серпні 2014‑го, Антитерористична операція закінчилася б за два-три тижні.
Які висновки маємо зробити з подій серпня 2014-го?
– По-перше, необхідна чітка комунікація збройних формувань. Вони досі не працюють в одній спайці. Це надзвичайно знижує бойову готовність. В Іловайську побачили, що взаємодія між добровольчими батальйонами і Збройними силами дуже слабка. Якщо й була, то на особистому рівні, коли командири знали один одного. Це мав забезпечити штаб АТО, але досі не може цього зробити. Заважає патологічне почуття корпоративності, бажання тягнути ковдру на себе.
По-друге, слід змінити алгоритми прийняття рішень. Часом від появи даних розвідки до наказу відкрити вогонь минають години. У сучасному бою все змінюється щохвилини. Треба вибудовувати алгоритми миттєвого ухвалення рішень.
Україна ухвалила стратегічний оборонний бюлетень, розробила концептуальні програми реформування армії. Переходимо на структуру управління НАТО. Цю реформу намагалися здійснити ще за міністра оборони Анатолія Гриценка. Не вдалося, бо був неймовірний саботаж. Хай натовська система недосконала, але кращої немає. У нас – пострадянська. Купа структур-паразитів, які дублюють одна одну.
4 
35413
Коментарі