Назву "Росія" для Московського царства запровадили випускники Києво-Могилянської академії – нагадує історик і публіцист Андрій ПЛАХОНІН
Як з'явилася ідея "русского мира"?
– Російські політтехнологи, геополітики та футурологи на початку 2000-х спрогнозували, що в 2016–2018 роках триватиме світова війна. Якщо так, то потрібно буде трохи відсторонитися до певного часу й долучитися до неї в останній момент, щоб захапати якнайбільше. Для цього треба мобілізувати економіку, населення, переозброїти армію. Вони сподівалися, що Росія ввійде у війну з величезними фінансовими резервами й, відповідно, посяде помітне місце в новій світовій системі. А "русский мир" потрібен як інструмент для мобілізації населення.
Та ситуація така, що світ залишиться на своєму місці. Розвинута його частина ввійде в новий технологічний уклад. А "російська цивілізація" опиниться за "залізною завісою", де пануватиме православний фундаменталізм. Якщо режим Путіна не впаде, то втримувати ідею "русского мира" йому доведеться за зразком ідеології чучхе в Північній Кореї.
Зараз росіяни схильні відокремлювати себе від решти світу. Поки що вони живуть інерцією минулих успіхів: економічне зростання, Олімпіада в Сочі. Однак неминуче почнуться порожні полиці магазинів, скорочення пенсій, невиплати зарплат. Не знаю, чи це буде за рік, але за два-три – напевне.
Які основні тези "русского мира"?
– Найперше: прихильність до традиційних родинних цінностей. Велика патріархальна сім'я, секс із метою дітонародження. В цілому, жорсткий дріб'язковий контроль суспільства за повсякденним життям громадян, аж до одягу та їжі. Друге: православ'я як сила, що здатна ці цінності забезпечити. Третє: те, що вони називають вертикаллю влади. Насправді – це тоталітарна модель, що прошиває й контролює суспільство зверху донизу, робить його повністю керованим.
Будь-яка велика ідея має бути викладена у фундаментальній праці. Як-от "Капітал" Карла Маркса чи навіть "Маленька червона книжечка" Мао або "Зелена книжка" Муаммара Каддафі. "Русский мир" не має серйозної праці, що узагальнила б цю ідею. Люди на зразок Олександра Дугіна (філософ, ідеолог євразійства й неоімперської політики РФ. – "Країна") чи Олександра Проханова (письменник і публіцист. Вважає, що імперське світовідчуття є центральним для російської свідомості. – "Країна") понаписували багато книжок. Однак ті здатні зацікавити лише маргіналів. Це свідчить, що автори цієї ідеї – далеко не "карлмаркси".
Філію "Ізборського клубу" – "інтелектуального" зібрання теоретиків "русского мира" – цієї весни відкрили в Донецьку. На його засідання ходять ідеологи "ДНР". Судячи з опублікованих протоколів, там ніхто не говорить про федералізацію, про збільшення повноважень місцевої влади. Навпаки – пропонують якомога менше виборів. Вони, мовляв, – найбільша точка нестабільності влади, шлях до Майдану.
Яке історичне підґрунтя має концепція "русского мира"?
– У молодих імперських проектах ініціативній людині легко було піднятися вгору. В Османській імперії – а вона почала формуватися більш-менш одночасно з Російською, у XIV столітті – для цього вимагали прийняти іслам. У Московському князівстві, а потім і царстві – православ'я. Було багато родів татарського походження, литовського, а пізніше шотландського чи шведського. Коли українській еліті (козацька старшина Гетьманщини, київське духовенство. – "Країна") запропонували участь у цьому проекті, вона радо долучилася й уклала чимало цеглинок у підмурок імперії. Назву "Росія" для Московського царства запровадили випускники Києво-Могилянської академії.
У XIX столітті, із початком формування сучасних націй, російський "імперський проект" зіштовхнувся з національним питанням. За Миколи ІІ доходило до маразму. Він підтримував шовіністичні Союз русского народа і Союз Михаила Архангела, пам'ятні єврейськими погромами й антиукраїнськими акціями. Все було марно: щойно імперський проект став перетворюватися на національний – "русский", імперія розвалилася. Більшовики пішли на поступки – розбудову національних республік. Переробили російський імперський проект на мультинаціональний, у якому російську імперську ідентичність замінили "радянською". Та з роками стандарт "радянської людини" дедалі більше русифікувався.
Щоб збагнути появу концепції "русского мира", показова історія з георгіївською стрічкою. Це проект 2005 року, запущений одразу після першого Майдану в Україні. В Російській імперії були гвардійські шарфи. Їх не на шию пов'язували – ними притримували шпагу. А 1807 року запровадили Військовий орден зі стрічкою. Сталін під час Другої світової почав відроджувати традиції імператорської армії. Заснував орден Слави, стрічку якого і статут майже повністю скопіювали з Георгіївського хреста. Отже, ідея стрічки нібито й раніше була – імперська, радянська, – але як політтехнологія з'явилася тепер. Так само й "русский мир" – це політтехнологічний неоімперський проект середини 2000-х.
І який без України не може бути успішний?
– Для переозброєння Москві потрібні наші заводи й люди, які на них працюють. Бо про рівень технологій Росії годі говорити. Торік у них ракета впала. Виявилося, що блок не входив, то його кувалдою забили. Потім експерти з'ясували: не входив тому, що вставили не тим боком.
"Русский мир" також потребує нашого населення. Росії слід змінити пропорцію між православними й мусульманами, бо вона розділена сильніше за Україну. Прірва між Росією православною і Росією мусульманською зростає. Найпомітніше це в Москві, де навколо єдиної соборної мечеті на мусульманські свята кілька кварталів зайняті віруючими, які не можуть потрапити до храму. Для них забракло місця, у своїй країні вони – чужі. Уявіть щось подібне у Сполучених Штатах. Там ніколи не допустять, аби комусь не вистачило церкви. Якщо приймаєш умови імперського проекту, то маєш повний набір прав і свобод. Залишайся німцем, португальцем – живи в китайському кварталі, ніби в Пекіні чи Шанхаї, але водночас ти – американець. Сучасний імперський проект Росії цього не передбачає.
Де закінчується "русский мир"?
– Певна ідея передбачає певні географічні межі. Та у випадку з "русским миром" важко судити. Одні ідеологи вважають, що це – кордони колишнього Радянського Союзу або де пролягають межі радянської ментальності. Другі – вказують на кордони Російської імперії, а це – включно з Варшавою. Треті окреслюють "русский мир" межами православ'я. Бо це відкриває перспективу, скажімо, на Балканах.
Про "русский мир" патріарх Кирило вперше заговорив у листопаді 2009-го, невдовзі після свого обрання. Окреслив його як "цивілізаційний простір, ядром якого є Росія, Україна, Білорусь". Володимир Путін не раз висловлювався, що росіяни й українці – один народ. Ідеологи "русского мира" заперечують українську національну ідентичність. Невже вони вірять, що історію можна повернути назад?
– Володимир Путін звернувся до терміну "русский мир" набагато раніше за патріарха – 2005 року, здається. Вжив у значенні "простір використання російської мови та поширення російської культури". Цей "русский мир" існує сьогодні й нікуди не зникне завтра. У цьому значенні ми самі говоримо про "англосаксонський світ". Щодо "русского мира" як імперського проекту, є дуже багато людей, які вірять у цю нісенітницю. Так само як вистачає тих, хто використовує її як інструмент втілення власних амбіцій. Наприклад, "талановита людина", за словами Путіна, Йозеф Геббельс до вступу в нацистську партію не був схильний до антисемітизму, а потім став одним з головних його ідеологів і пропагандистів. Тож не обов'язково вірити у злочинну ідею, аби стати злочинцем.
Що "русскому миру" може протиставити Україна?
– Поки що в нас переважає бажання не шукати себе, "український світ", а приєднатися до "європейського проекту". Те, що можна умовно називати "європейським світом", пішло далеко за межі континенту. Це й Австралія, і Нова Зеландія. Головна європейська цінність – терпимість до інших, не схожих на тебе.
Що робити, аби такі цінності були зрозумілі Донбасу?
– Тамтешні люди не знайомі з політичними свободами. Їм зрозуміліша мова, якою до них зверталися "регіонали", а потім – завезені бойовики. Українського світу вони поки що не приймають. Шлях через розум до них швидше закритий, зате можна пробратися через шлунок. Нам все одно будувати країну заново, починати реформи з чистого аркуша. Донбас зусиллями терористів потроху стає цим чистим аркушем. Порушуються зв'язки між людьми, падає економіка, знищується інфраструктура. Чому б не зробити з Донбасу полігон економічних і соціальних реформ, полігон, з якого зростатиме нова Україна?
Наскільки успішна концепція "русского мира" в Росії?
– Він народився трохи передчасно – з переляку від Майдану. І от зараз батьки "русского мира" й лікарі борються за його життя. Малюк з'явився на світ жахливою потворою, бо під час вагітності мати вживала як мінімум важкі наркотики. Чи виживе він? Складно сказати. Та якщо виживе, то перетвориться на королівство Калібана – пам'ятаєте потвору з шекспірівської "Бурі"? Чи статус другої Північної Кореї, навіть із Кримом, можна вважати перемогою?
Як ізоляція Росії вплине на Україну?
– Для нас однаково погано і розпад Росії, і її ізоляція. Якщо вона розпадеться, то що буде з її ракетами? Кажуть, більшість давно не літають. Але й тих, що літають, вистачить для тримання світу в напрузі. Якщо ж Росія самоізолюється, то еліта зміниться. Але наступники Путіна можуть бути набагато гірші за нього. В будь-якому разі ми залишимося прифронтовою країною.
2 
35413
Коментарі