Ми мали три шанси почати будувати сучасну конкурентоспроможну країну. Вперше вікно можливостей відкрилося 1991 року — зі здобуттям незалежності. Тоді через засилля в політиці людей радянських і залежність від Москви зробити це не вдалося. Вдруге змінити власну історію могли після помаранчевої революції 2004-го. Тепер, можливо, закривається третє вікно можливостей. Бо влада, як і 20 років тому, відстає від очікувань суспільства.
Коли розрив між найкращою частиною суспільства і владою буде подолано? Коли так звані нові українці самі зможуть стати владою?
Цей розрив можна подолати тільки шляхом періодичного зняття влади. Адже будь-яка влада, яку не контролюють, лізе на голову. Ті, хто тільки-но приходять на посади – пізніше стають зовсім іншими людьми. Свого часу Роман Зварич (український політик. – "Країна") в телеефірі після чергових виборів сказав прекрасну фразу: ви за нас голосували, тепер ваша думка нас більше не цікавить. ОДИН РАЗ У ЖИТТІ ПОЧУЛИ ПРАВДУ ВІД ПОЛІТИКА. Хоча насправді вони всі так думають.
Дмитро КАПРАНОВ, 48 років, письменник і видавець
Україна перебуває в дуже щільній тіні Росії, в якої економіка – монополізована. Орієнтована на експорт сировинних ресурсів, а весь бізнес поділений між близькими до влади людьми. Україна залежить від Росії як способу мислення, тож сформувала аналогічні групи. У нас розбагатіти можна було тільки на спекуляціях і продажу російських ресурсів до Європи. Також – розкраданням металургії, вугільного комплексу Донбасу. Група справжніх підприємців сформувалася лише в IT-секторі, який був відкритий до Заходу. Міг із ним взаємодіяти і співпрацювати без державного контролю. Але політична сцена досі розділена між представниками олігархічного бур'яну, що виріс у тіні російського дерева.
РОЗРИВ МІЖ НАЙКРАЩИМИ ЛЮДЬМИ В УКРАЇНСЬКОМУ СУСПІЛЬСТВІ І ВЛАДОЮ ЗМЕНШИТЬСЯ, КОЛИ РУХНЕ ЕКОНОМІКА РОСІЇ. Буде шанс, що нормальні бізнесмени почнуть впроваджувати сучасні економічні моделі. А поки що в нас все виглядає як боротьба Давида й Голіафа. Голіафом є олігархічний капітал і засноване на ньому виробництво. І маленький Давид – здорова економіка.
Не варто сподіватись на швидкий розвиток ситуації. Маємо проблеми не тільки з Росією. Європа зацікавлена в повільних, спокійних змінах в Україні. Впродовж десятиліть, а може, і століть. Ще маємо третього гравця, який діє проти розвитку української економіки. Це постійна потреба населення в державному покровительстві, вимога соціальної допомоги. ЛЮДИ НЕ НАДТО НАМАГАЮТЬСЯ САМІ СЕБЕ РЯТУВАТИ.
Питання приходу до влади нових українців – відкрите мінімум на десятиліття, а то – і на століття.
Андрій ПАВЛИШИН, 51 рік, історик, журналіст
Нинішня влада, олігархи не розуміють власної історичної ролі. Їм байдуже до народу. Колись предстоятель Української греко-католицької церкви Андрей Шептицький говорив: після настання незалежності церква й суспільство мають виховати нову еліту, яка візьме на себе відповідальність за державу. Її в Україні не було 1991 року, і весь цей час еліту ніхто не вирощував. Тому й ХОДИМО ПО КОЛУ. Коли створилась Центральна Рада (революційний парламент України, що діяв із березня 1917-го по квітень 1918 року. – "Країна") людські ресурси були невеличкі. Але політики взяли на себе історичну відповідальність за державу. Нехай ця еліта була не дуже якісною, не розуміла, що національне повинне мати пріоритет над соціальним. Вона зазнала поразки. Однак тоді вона принаймні була. Нині нічого подібного немає. Тому про звуження прірви між найкращими людьми і владою говорити не доводиться.
Юрій ЧОРНОМОРЕЦЬ, 41 рік, релігієзнавець
ІСТОРІЯ СУЧАСНОЇ УКРАЇНИ РУХАЄТЬСЯ ПО СПІРАЛІ ВГОРУ, З ДЕДАЛІ БІЛЬШИМИ ОБЕРТАМИ. Після здобуття незалежності в країні не відбулося зміни еліт і люстрації. Тож нові українці не могли пробитись до влади одразу. Але процес триває. Зараз Україна переживає перехідний період. Важко сказати, на скільки він затягнеться. Це стосується і перебігу реформ під тиском Євросоюзу, і можливостей дії Угоди про асоціацію з ЄС, і остаточного замороження конфлікту на Донбасі. Багато залежить від того, як піде політичний процес: чи будуть нові вибори до парламенту наступного року і як закінчить нинішня коаліція. Думаю, років за п'ять буде реальний шанс переламати ситуацію. А повернення назад точно неможливе.
Володимир ПОСЕЛЬСЬКИЙ, 41 рік, експерт з міжнародних відносин, Франція
В Україні є розрив між активною і пасивною частинами населення. Серед пасивної завжди знайдуться люди, які скажуть, що навіть найкраща реформа — неправильна. Наприклад, зараз зустрічається думка, що ДАІ було краще за нову патрульну поліцію. Але загалом українське суспільство швидко дорослішає. ТЕ, НА ЩО В ІНШИХ НАЦІЙ ПІШЛО ПО 200 РОКІВ, МИ РОБИМО ЗА КІЛЬКА ДЕСЯТИЛІТЬ. Але, все одно, пасивна частина дуже сильно відстає від активної. Активна проводить акції протесту, намагається зробити все, щоб модернізувати країну. А пасивна приходить на вибори і знову голосує за олігархічні партії. Але скоро мають з'явитися політичні сили, побудовані за переконаннями. Вони будуть незалежні від великих грошей. У найближчі п'ять років зможуть потрапити принаймні до місцевих рад і заявити про себе. Зміни не відбуватимуться швидко. Але дороги назад немає.
Роман ШРАЙК, 40 років, блогер
Після Революції гідності Україна зробила великий крок уперед. НИНІШНЯ УКРАЇНА І УКРАЇНА ДВА РОКИ ТОМУ — ЦЕ ДВІ АБСОЛЮТНО РІЗНІ КРАЇНИ. Тієї політичної картини, що була при Вікторові Януковичу, вже нема. І не буде. Україна нині є демократичною європейською країною з усіма обмовками. Правда, нею поки що керують корумповані пострадянські люди. Через це ситуація буксує. Якщо українців це не влаштовує, то вийдуть і зроблять ще один Майдан. І оберуть ефективнішу владу.
Станіслав БЄЛКОВСЬКИЙ, 44 роки, політолог, Росія
Що таке влада, хто робить Майдан, чиїми руками відбувається революція і хто потім усім цим користується? Це – різні люди. А треба, щоб ті самі спочатку палили шини, а потім мали плоди спалених шин. Однак у нас поки що – постійні граблі. Хоча з нинішньою швидкістю подій ще кілька місяців – і далі все може бути добре. ЧУДЕСА БУВАЮТЬ, І УКРАЇНА ЦЕ ВЖЕ ДОВЕЛА. Хотілося б тільки, щоб було менше спалених шин.
Євгеній ГЕНДІН, 54 роки, сатирик
4 
35413
Коментарі