– Настане час і Росії доведеться розраховуватися за всі втрати, яких зазнала Україна. Виставимо Москві рахунок на десятки мільярдів доларів, – каже економіст Борис КУШНІРУК, 49 років. – А поки що варто розбудовувати державу без Криму й окупованої території Донбасу.
На півострові живуть понад 500 тисяч пенсіонерів. Чимало військових. Більшість – проросійськи налаштовані, з радянською ментальністю. Однак Україні їх потрібно було утримувати. На Донбасі ситуація не краща. Регіон формував значну частину валового внутрішнього продукту України, однак користі з нього було небагато. Бо важливий не обсяг ВВП, а чистий дохід. Тобто скільки грошей регіон дає в бюджет держави. А Донбас, як і Крим, був дотаційний. Про прибутки в казну країни мова ніколи не йшла. Тож Путін за нас виконує брудну роботу – знищує застарілий технологічний устрій Донбасу, що формувався ще наприкінці XIX століття – 1930 роках. Він був ефективний до 1950-х. А потім – деградував. В останні десятиліття витискав з української економіки всі соки. Однак уряд у Києві, остерігаючись соціальних вибухів, не був готовий відмовитися від цієї неефективної структури.
Якщо Україна років 10–20 побуде без Донбасу та Криму, то лише виграє. За цей час можна буде сформувати сучасну структуру економіки. Так, відсутність власної вугільної бази, через втрату промислових районів Донбасу, створює напругу на енергетичному ринку України. Але ці проблеми накопичувались давно. Просто нині вони "вистрелили". Рано чи пізно ми стикнулися би з ними.
Нарікають, що Україна втратила в Криму "вишки Бойка" (глибоководні бурові установки загальною вартістю $800 млн, їх придбав Чорноморнафтогаз 2011 року, коли Юрій Бойко був міністром енергетики. – "Країна"). Цей актив справді важливий з погляду формування доходу. Його Київ ще зможе відсудити в Росії. Втратили й Чорноморнафтогаз. Але, з другого боку, Україні тепер не потрібно забезпечувати Крим газом та електроенергією. Тепер це проблеми Росії.
Більше труднощів зі втраченими підприємствами на Донеччині й Луганщині. Там були об'єкти, технологічно зав'язані на виробничих потужностях України. Також дуже важливі військові заводи. Якщо ж узяти, наприклад, Алчевський металургійний комбінат, то там ситуація неоднозначна. Підприємство значною мірою реконструювали. Однак воно перебувало у складному фінансовому стані. Ціни на металургійну продукцію впали ще позаторік. Тому, можливо, це й краще для України, що такі збиткові підприємства залишилися на території ДНР і ЛНР. Більшість працівників металургійних комбінатів нічого іншого робити не вміють. Вони не зможуть перекваліфікуватися. Це, по суті, втрачене покоління. І зараз воно стало проблемою Росії.
Потрібна чітка стратегія – як розвивати країну без Донбасу та Криму. А передусім необхідні реформи. Україна в теперішніх межах може бути економічно успішною в різних сферах. Перша з них – аграрна. Також отримаємо потужний економічний поштовх, впроваджуючи внутрішні розробки з енергозбереження. А це, в свою чергу, створює велику кількість робочих місць. Війна сприяє розвитку військово-промислового комплексу, машинобудуванню. Ще один напрям – програмне забезпечення. У нас тут є можливості для прориву. А відмова від російського фактора в ракетобудуванні сприятиме пошуку західних партнерів. Теж позитив.
2 
35413
Коментарі