Перець став трубою, селера - бонго, гарбуз - барабаном

Два місяці тому шведський музикант Мартін Молін із гурту Wintergatan змайстрував музичний інструмент із двох тисяч металевих кульок. Назвав його "мармуровою машиною". Винахід складається з бас-барабана, вібрафона й бас-гітари. Працює за допомогою маховика, що рухає кулями. Інструмент запрограмований на 32 такти. Під час гри можна змінювати гармонію музики. Пісня починається мі-мажором, переходить у до-мінор. Над винаходом Молін працював 14 місяців. Планує зробити копію меншого розміру, щоб брати її на гастролі

Дев'ять незвичайних музичних інструментів

1. У лютому 2016-го 68-річний Григорій Чаусовський із Запоріжжя виготовив світло­музичний інструмент для лікування депресії – глюкофон. За формою нагадує літаючу тарілку. Основна частина прис­трою – обладнаний ліхтариками сталевий барабан. Частота їхнього загоряння така, як і ритм дихання музиканта.

– Змінивши дихання, людина може стабілізувати емоційний стан. В організмі активізується синтез гормонів, які підвищують настрій, – дофаміну, окситоцину, – каже Чаусовський.

Щоб грати на глюкофоні, по ньому потрібно бити спеціальною паличкою.

 

2. 1741 року ірландець Річард Покрич винайшов скляну гармоніку. На фуршеті побачив, як чоловік виголошував тост і для привернення уваги стукав столовим ножем по напівпорожній склянці. Покрич зробив апарат, в якому розмістив кілька десятків склянок. У кожній була вода – стільки, щоб під час удару склянка брала певну ноту. Винахід Покрич назвав "ангельським органом". Згодом американський політик Бен­джамін Франклін удосконалив його. Склянки насадив на довгий штир. Води не наливав. На величину тембру і номери нот впливав розмір склянки. По цій гармоніці не треба було бити паличкою. Мокрим пальцем водили по діаметру ке­лиха – так витягували музику.

3. У 1920-ті роки в Кліфтона Шеньє з Нового Орлеана, США, виникла ідея використовувати пральну дошку як музичний інструмент. Він став основоположником стилю зайдеко. Товариші Шеньє налагодили випуск спеціальних пральних дошок. Звільнили їх від дерев'яної рами, залишили тільки ребристу поверхню. Вішали музикантам на шию. Через це в американському сленгу інструмент називався "музичним слинявчиком".

4. 1998 року виник Віденський овочевий оркестр. Музиканти інструменти замінили овочами. Із перцю зробили трубу, із селери – бонго, із гарбуза – барабан, цибуля-порей стала скрипкою. На гастролях колектив із десятка музикантів усе необхідне купує на продуктовому ринку перед концертом. Після виступу з інструментів варять суп.

– Найуніверсальніший овоч – морква. Її можна використовувати як барабанну паличку. З хорошої моркви потрібного розміру можна спорудити тріскачку і блок-флейту. Якщо засунути болгарський перець у попередньо видовбаний кабачок, то вийде інструмент, що звучить, як труба, – кажуть музиканти.

У репертуарі Овочевого оркестру є твори російського композитора Ігоря Стравінського, німецького гурту Kraftwerk.

5. Австралійські аборигени винайшли діджеріду. Його робили зі стовбура евкаліпта завдовжки 1–3 м, виїденого зсередини термітами. Мундштук обробляли чорним бджолиним воском, розписували фарбами. Діджеріду звучить на одній ноті, музика нагадує гудіння. Але інструмент має дуже великий діапазон. Зрівнятися з ним може лише людський голос або орган. Звук діджеріду низький, вібрує. Кажуть, часто від нього слухачі впадали в транс. Наприкінці ХХ ст. на діджеріду грали Софі Лаказ та гурт Jamiroquai.

6. 2013 року в лондонській галереї Lisson уперше продемонстрували автоматизований механічний оркестр Disarm. Мексиканський художник Педро Рейєс змайстрував його зі старої вогнепальної зброї, конфіскованої у тамтешніх наркоторговців. Оркестр налічує 50 музичних інструментів, виготовлених із 6700 одиниць зброї – пістолетів, револьверів, гвинтівок, дробовиків. Рейєс розібрав зброю та вивів із ладу. На інструменти встановив елементи автоматики. Вони витягують звук із металу під управлінням комп'ютера, що виконує задану програму.

7. У східній частині українських Карпат грали на трембіті – дерев'яній трубі без вентилів і клапанів, обгорнутій березовою корою. Її виготовляли з дерева, в яке влучила блискавка. Йому має бути від 120 до 150 років. Довжина інструмента – 3 м, вага –1,5 кг. Трембіта була засобом зв'язку чабана з односельцями – по музиці люди визначали, де їхня отара. Цей музичний інструмент заміняв годинник: пастухи на полонинах за тінню визначали час. Звуками трембіти повідомляли: вівці йдуть на обід. Нею сповіщали про початок і кінець робочого дня. На трембіті грали, коли народжувалася дитина. Нею запрошували на весілля, грали на похоронах. У 1940–1950‑х роках трембіти перестали масово виробляти. Звук трембіти чути на понад 10 кілометрів. Музичний інструмент увійшов у Книгу рекордів Гіннеса як найдовший у світі.

8. Американець Девід Кремнер винайшов борсучницю – музичний інструмент в єдиному екземплярі. Коробку з електронікою та пару антен закріпив в опудалі мертвого борсука. Звук народжується в електромагнітному полі, що утворює сам апарат. Гра на цьому інструменті полягає в зміні відстані від рук музиканта до антени пристрою. Вертикальна пряма антена відповідає за тон, горизонтальна – за гучність. На борсучниці можна відтворити спів птахів, свист. Нею озвучують кінофільми, театральні постановки, циркові програми.

9. Найбільший музичний інструмент "фабрика колискових" розташований у дитячій лікарні Грейт Ормонд Стріт у лондонському районі Блумсбері. Це система порожнистих залізних труб, якими обкладений дворик-­колодязь старого цегляного будинку. Такий інструмент придумали дизайнери з бюро Studio Weave. Його висота – 32 м. 10-поверхова конструкція складається зі співаючих органних труб і музичних ріжків. Виконує колискові мелодії, які чути тільки всередині ­бу­динку. У загальній вітальні стоїть "слуховий ріжок", відведений від вуличних труб всередину приміщення. У дітей-пацієнтів у палатах є спеціальні радіоприймачі для прослуховування колискових. Мелодії для цього архітектурного проекту написала композитор Джессіка Каррі.

×