Ексклюзиви
вівторок, 27 січня 2015 11:13

"Нині питання номер один: чия економіка рухне швидше – України чи Росії"

  Володимир ЛАРЦЕВ, 56 років, полковник у відставці.  Народився в російському місті Рязань у сім’ї військових. 1975-го закінчив Ленінградське Cуворовське військове училище. Навчався у Львівському вищому ­військово-політичному училищі. Служив спецпропагандистом у двох розвідувальних полках авіації далекої дії Військово-Повітряних сил СРСР. 1988-го завершив навчання на педагогічному факультеті ­Військово-політичної академії в Москві. Викладав психологію, педагогіку та філософію в Київському вищому військовому авіаційному інженерному училищі. Брав участь у створенні спочатку Демократичної платформи в Компартії України, а потім – Партії демократичного відродження України. Служив у Центрі оперативно-­стратегічного аналізу Генштабу Збройних сил України старшим науковим співробітником.  Із 1994-го – директор консалтингової фірми. Із 1998 року працював у Фонді держмайна України. 23 квітня  2009-го був звільнений – після публікації статей про доходи тодішнього прем’єр-міністра Юлії Тимошенко з психоаналізом її особистості. Нині – голова Асоціації захисту прав вкладників. Автор трьох філософських монографій та 11 книжок. Дружина за фахом – економіст. Мають двох доньок
Володимир ЛАРЦЕВ, 56 років, полковник у відставці. Народився в російському місті Рязань у сім’ї військових. 1975-го закінчив Ленінградське Cуворовське військове училище. Навчався у Львівському вищому ­військово-політичному училищі. Служив спецпропагандистом у двох розвідувальних полках авіації далекої дії Військово-Повітряних сил СРСР. 1988-го завершив навчання на педагогічному факультеті ­Військово-політичної академії в Москві. Викладав психологію, педагогіку та філософію в Київському вищому військовому авіаційному інженерному училищі. Брав участь у створенні спочатку Демократичної платформи в Компартії України, а потім – Партії демократичного відродження України. Служив у Центрі оперативно-­стратегічного аналізу Генштабу Збройних сил України старшим науковим співробітником. Із 1994-го – директор консалтингової фірми. Із 1998 року працював у Фонді держмайна України. 23 квітня 2009-го був звільнений – після публікації статей про доходи тодішнього прем’єр-міністра Юлії Тимошенко з психоаналізом її особистості. Нині – голова Асоціації захисту прав вкладників. Автор трьох філософських монографій та 11 книжок. Дружина за фахом – економіст. Мають двох доньок

ОБСТРІЛ МАРІУПОЛЯ – ЦЕ ПІДГОТОВЧИЙ ЕТАП ДО НАСТУПАЛЬНИХ ДІЙ З БОКУ РОСІЙСЬКИХ СПЕЦСЛУЖБ, – ВВАЖАЄ ПОЛКОВНИК У ВІДСТАВЦІ ВОЛОДИМИР ЛАРЦЕВ

Що стоїть за обстрілом Маріуполя?

– Стратегічна мета Росії – змусити Україну до "миру" на своїх умовах. Друге – посилення панічних настроїв серед населення. Третє – на хвилі хаосу пробити собі прохід до Криму. Це відкрило б надійні джерела сухопутного забезпечення півострова. ­Маріуполь – ворота до Криму.

Наскільки бойовикам вдалося реалізувати свої наміри?

– Десь на 30 відсотків. Розрахунки російських стратегів, військових, піарників не враховують найголовнішого – що сильніший тиск, то більше в Україні зростає патріотичний настрій. Навіть у тих районах, де раніше підтримували ДНР та ЛНР.

Виходить, Майдан, стійкість українських "кіборгів" у Донецькому аеропорту нічого не навчили російські спецслужби?

– У російських агресорів особлива логіка. Так зомбували своє населення, що й самі непомітно піддалися цьому навіюванню. Вірять у міфи й ідеї про те, що можливо побудувати "русский мир". Плюс – захопити додаткові території України.

Це суть будь-якого тоталітарного режиму – не бачити правди. Сучасна Росія, як і колись нацистська Німеччина, не здатна гнучко реагувати на зміни, нові реалії.

Події в Маріуполі – це теракт, наступальна операція бойовиків ДНР чи провокація російських спецслужб?

– Переконаний, що є це підготовчий етап – створення основи до наступальних дій з боку російських спецслужб.

Чого саме хоче досягнути ворог?

– Мета російського керівництва – змусити Україну підписати нові домовленості. Кремль наполягає, щоб ДНР та ЛНР визнали суб'єктами правового процесу й складовою частиною України. Хоче, аби ці території були фурункулом на тілі України. Навіщо Москві витрачатися на відновлення зруйнованих областей? Вигідніше, щоб Київ узяв витрати на себе і таким чином ще більше ослаб економічно – аж до краху.

Україна здатна в цій нерівній боротьбі перемогти?

– Здатна. Для цього потрібна більша концентрація військових сил і бажання влади рішуче діяти. Наше керівництво говорить одне, а робить інше. Виявляється, до мінських домовленостей була додана карта, де територія Донецького аеропорту й низки ближніх населених пунктів мали перейти під контроль бойовиків. Такі ігри з народом посилюють недовіру до влади, породжують розкол і можуть спровокувати соціально-­політичний вибух.

Можливий третій Майдан?

– Усе залежить від керівництва України. Побачимо, чи продовжуватимуть Порошенко з Яценюком так негарно поводитися зі своїм народом.

Чому влада веде подвійні ігри?

– Головна причина – після падіння режиму Януковича система не змінилася. Паразитує сповна. Всі революції проходять у кілька етапів. Українська ще не закінчена. Мирним або насильницьким шляхом повинна відбутися зміна олігархічної системи влади. Маємо постійні розбірки з Коломойським, Ахметовим. У руках олігархів є реальні важелі влади. Фінансова допомога, яку вони виділяють постраждалим та українським батальйонам, – крихти, порівняно з тим, що за нинішньої ситуації заробляють. Та й Порошенко, за великим рахунком, теж олігарх. Його суть не змінилася: на першому плані комерційні інтереси, і лише потім – державні.

Якої реакції Заходу потребує Україна після обстрілу Маріуполя?

– Від Заходу найбільше потребуємо фінансової допомоги. Найголовніше – отримати сучасну летальну зброю. Тоді зуміємо стримати російську агресію. Але навіть після трагедії в Маріуполі такої зброї нам не бачити. Мають відбутися ще кілька подібних терактів. Тільки тоді піде реальна допомога. Принаймні, з боку США.

Чому досі такої зброї не дали?

– Росія – ядерна країна, й Америка це враховує. По-друге, Російська Федерація для Європи – значний торговельно-економічний партнер. Це великий ринок. Хочуть зберегти якісь мости, аби згодом відновити старі відносини з Москвою.

ДНР та ЛНР нарешті офіційно визнають терористичними організаціями?

– Скоріше за все, це відбудеться після серії терактів, які чекають на Україну.

Що нам дасть визнання їх терористичними організаціями?

– Глобально ситуацію це не змінить. Однак, такий статус означатиме ускладнення стосунків ДНР та ЛНР із Росією. Бо, за логікою, Москва мала б запровадити проти терористичних організацій жорсткі заходи. Росія, звісно, цього не зробить. Але намагатиметься не так відкрито переправляти через український кордон зброю для бойовиків і найманців. Також зменшиться кількість російських військових, які братимуть участь у воєнних діях. ДНР та ЛНР не зможуть бути допущені до мирних перемовин. Росія прагне, аби самопроголошені республіки отримали статус рівних партнерів. Якщо ж ці псевдореспубліки визнають терористичними організаціями, то це питання відпаде саме по собі.

Як в такій ситуації має діяти українська сторона?

– Треба зосередити сили й розпочинати наступ на ворожі позиції. Показати, що ми готові не лише без толку говорити про мир і дружбу, а й відвойовувати свою територію. Тільки так можна повернути Новоазовськ, і тим самим вберегти Маріуполь. Тоді український народ побачить хоч якийсь сенс збройної боротьби на Донбасі. Нині люди нічого не розуміють. Тому обурюються.

Настав час оголосити воєнний стан?

– Для наступальної операції він не потрібен. Однак, якщо найближчим часом наступ ворожих сил триватиме, треба буде це зробити. Показати, що Україна налаштована діяти щонайрішучіше.

Що стоїть на заваді його запровадження?

– Страх не отримати коштів на стабілізацію економіки від міжнародних донорів. Другий фактор – нерішучість вищого керівництва держави. Зокрема, прагнення Порошенка виглядати крутим дипломатом. Він може програти війну всередині держави, але заведе побільше зв'язків з провідними лідерами на міжнародній арені. У результаті – після президентства зможе використати їх для своїх комерційних цілей.

Уже понад дев'ять місяців Росія фактично воює з Україною. Чому наше керівництво досі на офіційному рівні не визнало цього факту й не розірвало дипломатичні відносити з агресором?

– Є страх, що після цього виникнуть складнощі по всьому спектру економічних стосунків. А вони в нас із Росією сильні.

Україна зможе вижити, якщо все-таки розірвемо всі стосунки з Москвою?

– Зможе, якщо буде вагома фінансова підтримка Заходу.

Який подальший сценарій розвитку подій на Донбасі?

– Можливі теракти – не тільки там, у різних регіонах. По всій лінії так званої Новоросії. Під прицілом – Одеська, Миколаївська, Херсонська, Дніпропетровська, Луганська, Донецька, Харківська та Сумська області. Це та дуга напруги, де терактів буде найбільше. Вони матимуть епізодичний, вибірковий характер. Організатор – спецслужби Росії.

Українські силовики здатні запобігти тер­актам?

– Наша армія налічує десь 200 тисяч осіб. Із них 80 тисяч – цивільні, обслуговуючий персонал. Важливо, щоб теперішня мобілізація пройшла нормально. Тоді акумулюємо достатньо сил. Вся проблема полягає в браку належного озброєння. Потрібна високоточна зброя. Але навіть із наявним потенціалом має бути наступ, щоб звільнити хоча б Новоазовськ. Це розширило би вкраплення українських сил у районі Дебальцевого, де ворог постійно намагається створити "котел" нашим військовим.

До чого готуватись українцям?

– Воєнні дії триватимуть щонайменше до кінця літа. Хоча реальніше – до кінця року. Нині питання номер один: чия економіка швидше рухне – України чи Росії. На боці останньої – більше фінансових і природних ресурсів. У нас – підтримка міжнародного співтовариства.

Запровадження воєнного стану буде психологічним фактором для того, щоб українці ще більше затягнули паски. Це мобілізує людей до нових реалій. Громадяни не так боляче реагуватимуть на прийдешні економічні негаразди.

Зараз ви читаєте новину «"Нині питання номер один: чия економіка рухне швидше – України чи Росії"». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Голосів: 35413
Голосування Які умови миру і зупинення війни для вас прийнятні
  • Відмова від Донбасу, але вивід військ РФ з усіх інших територій
  • Замороження питання Криму на 10-15 років
  • Відмова від Криму і Донбасу за умови надання гарантій безпеки від Заходу щодо всіх інших територій
  • Зупинка війни по нинішній лінії фронту
  • Лише повне відведення військ РФ до кордонів 1991-го
  • Ваш варіант
Переглянути