Хто і як може змусити владу працювати ефективніше?

– Народ зараз – не фактор тиску, – вважає тележурналіст Остап ДРОЗДОВ, 36 років. – Українська влада має дві моделі поведінки з ним: загравання або приборкання. І якби не зовнішній тиск, владі було б наплювати на низи. Вона розуміє лише вимоги згори. Це давно усвідомив Захід. І тому він диктує: потрібні реформи та зміни. Це план з примусового перетворення України на щось, що бодай віддалено нагадувало б європейську країну.

Наш порятунок – у Заході. І це треба використовувати на повну. Красномовний приклад – ухвалення антидискримінаційних поправок до Трудового кодексу. Якби не ультиматум іззовні – наша країна залишалась б дрімучою, ретроградною з православними цінностями патріарха Кирила.

Хто змусить боротися з корупцією?

– Подолати її в Україні – неможливо. Це те саме, що боротися проти алкоголізму в Росії, чи проти салату олів'є в новорічну ніч. Корупція стала невід'ємною ментальною рисою. Увійшла в побутову практику. Намертво зрослася з поняттями "подяка, порядність, людські стосунки, етика, спрощення життя". Населення переважно і не вважає це корупцією.

Ми звикли самі для себе встановлювати правила, і часто вони набагато кращі за юридичні. Це доводить феноменальна самоорганізація двох Майданів, а також волонтерський рух: нам чудово вдається підмінювати собою державу. Комфортніше бути державою замість бути в державі.

Корупція стала генетичним надбанням народу. Це означає, що її долати можна лише формально, показово, демонстративно. Я розділив би корумпованість на два рівні: народна і високопосадова. Народну чіпати не можна, а от високопосадову варто виставити на потіху людям. Що й вимагає Захід. Боротьбу проти високопосадової корупції він позиціонує як невід'ємний елемент очищення еліт. Якщо це вдасться – український народ буде до гроба вдячний Заходу.

Які методи тиску є в суспільства?

– Маємо достатньо розгалужений громадський сектор. Але основна його біда – він не законтачений на політикум. Хоч би що робило громадянське суспільство – це не має ніякого відображення в політичних рішеннях. Є прірва між суспільством і політикумом. Хоч би скільки електронних петицій ви підписали, хоч скільки пікетів провели б – це не матиме значення, якщо не домовитеся з владою в її кабінеті.

Проте громадянське суспільство починає стрімко будувати альтернативне до державного життя. Із протиставлення себе державі народиться нова якість, такий собі колективний ефективний противсіх. Це відкриває шанси не на косметичний ремонт системи, а на її засадниче перезаснування.

×