67,5 відсотка громадян вважають українську мову рідною. Такі дані перепису населення 2001 року. Проте соціологічні дослідження свідчать, що в інформаційному просторі досі переважає російська. Державною мовою виходять менш як 10 відсотків журналів, її частка на телебаченні становить близько третини. Анексія Криму та війна на Донбасі принципово ситуацію не змінили.

Чи можлива безконфліктна українізація України?

 

За 25 років можна навчити говорити українською навіть мавпу. Безконфліктна українізація була можлива на початку 1990-х. Зараз ХТОСЬ КОГОСЬ МУСИТЬ НАГНУТИ. Або ж ділити країну на українську та сіро-­буро-малинову. Збудувати міцний осередок українства на маленькій частині. Тоді зможемо поширювати свою культуру на ту чорну діру – Східну та Південну Україну.

Юрко ЗЕЛЕНИЙ, 44 роки, мовознавець

Не існує російськомовних українців. Спілкуєшся російською в Україні – все, ти визначився зі своєю ідентичністю й батьківщиною.

Ірина ФАРІОН, 52 роки, мовознавець

За три роки використання слогана "Единая страна" відбулася більша деукраїнізація, ніж за попередні 10. Волонтерство, героїзм на Майдані та війні не повинні бути індульгенцією для зверхнього, нешанобливого ставлення до української мови. Багато волонтерів ВИБОРЮЮТЬ УКРАЇНУ В ФОРМАТІ RUSSIA-LITE. Вважають, що українську мову можна використовувати лише "для колориту", в театрально-літературному гетто.

Я з Горлівки Донецької області. Коли народилася донька Дарина, жили в Москві. Пообіцяв собі говорити з нею тільки українською. Лише так зможу навчити рідної мови. Через 17 років Дарина привезла "бронзу" з юнацької зимової Олімпіади. На відміну від більшості наших спортсменів, роздавала інтерв'ю бездоганною українською. 8-річний син Богдан послуговується РОСІЙСЬКОЮ ЯК ДРУГОЮ ІНОЗЕМНОЮ. Перша – англійська. Натомість мої однолітки, які лишилися на Донбасі, нині говорять російською. Так само – їхні батьки, діти й онуки. Там, де чотири покоління не використовують державну мову, не може бути держави.

Владислав КИРИЧЕНКО, 48 років, бізнесмен

Кількість україномовних у державі повинна збігатися з відсотком українців. Інакше проблеми Криму та Донбасу виникатимуть постійно. Має бути цілісний мовний простір, за винятком мов національних меншин. Ті, хто розказують про існування "двомовної України" – або "корисні ідіоти", або працюють на ворога. Усі двомовні країни, зокрема Бельгія і Канада, мають проблеми. Крім Білорусі, бо російська там майже повністю витіснила білоруську.

Москва заявляє, що підтримує й підтримуватиме російськомовні видання по всьому світу за державні, тобто необмежені, гроші. Навіщо? Для просування своїх інтересів. А в нас досі бавляться в гру "нічого страшного в російській мові немає". Не помічаючи, що УКРАЇНСЬКУ НА ОКУПОВАНИХ І АНЕКСОВАНИХ ТЕРИТОРІЯХ ЗНИЩУЮТЬ.

Усе в Україні має бути українською. Ведучі на телебаченні й радіо, газети, школи, вивіски, реклама, працівники в державних і приватних структурах. За порушення – штраф.

Володимир МИЛЕНКО, 37 років, журналіст

 

Усі хороші речі у світі впроваджуються силою. Гігієну, щеплення, освіту людству НАВ'ЯЗУВАЛИ. Так само має бути з базовими національними цінностями. У США на початку ХХ століття прийняли закон, який забороняв німецьку мову в системі освіти. Німецькомовних навчальних закладів було тоді 20 відсотків.

Значна кількість журналістів, власників телеканалів, радіостанцій в Україні – ВАТНИКИ. Тому перш за все потрібно здійснити деокупацію радіо- і телеефіру. Якщо українська переважатиме там – домінуватиме й на вулиці.

Дмитро КОРЧИНСЬКИЙ, 52 роки, політик

Термін "українізація" – неправильний. Він має насильницький контекст. Україна, на відміну від СРСР, має відкриті кордони. Кому не комфортно в україномовному полі – має можливість виїхати й жити там, де хоче. Зараз варто говорити про "дерусифікацію".

Василь ГОЛОБОРОДЬКО, 71 рік, письменник

Кожна країна після здобуття незалежності ще чимало десятиліть користується мовою імперії, з якої вийшла. Україна – не виняток. Але на пострадянському просторі РОСІЙСЬКУ поступово ВИТІСНЯЄ АНГЛІЙСЬКА. Нещодавно був у Баку. Російської мови тамтешня молодь практично не знає. Вивчають англійську. У нас цей процес також іде, тільки повільніше.

Віктор ГРОМОВИЙ, 53 роки, педагог

Спалахи добровільного переходу на мову свого народу траплялися у нас після революцій. Але корупція політичного болота, економічні кризи й апатія більшості зупиняли цей процес. Тому УСПІХИ В РЕФОРМАХ – найкращий старт для добровільної низової українізації. Мають бути не балачки про те, що українська мова краща, а конкретні справи. Потрібно штрафувати магазини за цінники російською, службовців – за спілкування нею на робочому місці. Так зметемо пихатість тих, хто дискримінує державну мову. Зазвичай їхньої ідейності вистачає до тих пір, доки це не б'є по кишені.

Євген КАРАСЬ, 29 років,

лідер громадської організації С14

Необхідно відмовитися від терміну "українізація". Розробити "Програму підтримки державної мови". Казати не "українізуємо", а "підтримуємо державну мову, розгортаємо царину її застосування".

Руслан ЄГОРОВ, 37 років, учитель історії

Спілкування українською не повинно бути модним. Воно має бути нормою.

Ще в 1990-х майже все наше телебачення було україномовним. Далі ПОЧАЛАСЯ РУСИФІКАЦІЯ. Вона відбувалася методом "варіння жаби" – поступового нагрівання температури. Один за одним закривали україномовні журнали. Зараз маємо лише два.

Без втручання влади українізація не пройде. Бо само по собі нічого не відбувається. Гарний приклад – книжковий ринок. Роками наші видавці боролися за доступ до читача. Лютою війною намагалися втиснутися на полиці, зайняті російськими дистриб'юторами. ­Зараз українське книговидання переживає "бум". Почали стрімголов перекладати. Видавці конкурують між собою.

90 відсотків українських FМ-станцій належать росіянам. Але з криком, боєм, ґвалтом в ефірах з'явилася третина української музики. Помаленьку відвойовуємо віртуальний простір. Тут у нас поки що більше видимих перемог, ніж на фронті.

Оксана ЗАБУЖКО, 56 років, письменниця

 

Якщо на війні з Росією загинули твої рідні чи знайомі, вже язик не повернеться говорити російською. Але у мовних питаннях не можна діяти директивами. Потрібно тримати руку на пульсі й дивитися, що буде дієво у конкретній ситуації. Українська сприймається як мова інтелігенції. Тому русифіковані до неї тягнуться. Освіта, наука, сервіс просуватимуть українську мову найбільше. Бо в цих середовищах багато молоді. БІЗНЕС УКРАЇНІЗУЄТЬСЯ ОСТАННІМ.

Ростислав ЧОПИК, 50 років, літературознавець

Українізація переважно пов'язана з ідейними міркуваннями. Свідомо україномовних людей побільшало після Майдану. Русифікація – навпаки, з прагматичними. РОСІЙСЬКА ЗАЛИШАЄТЬСЯ МОВОЮ ВЕЛИКОЇ ПОЛІТИКИ, БІЗНЕСУ, КРИМІНАЛУ Й ГЛАМУРНОЇ ТУСіВКИ. Головний двигун зросійщення – урбанізація.

Кожен має право говорити, думати, писати, читати мовою, якою хоче. Але позиція держави повинна бути принципова: лінґва франка (мова, яка де-факто є мовою міжетнічного спілкування. – Країна) в Україні – українська. Якщо ж хтось хоче замкнутися від суспільства й користуватися лише своєю – це його право.

Не думаю, що в найближчому майбутньому Харків, Одеса чи Запоріжжя стануть україномовними. Люди не міняють рідну мову без причини. Варіант примусової українізації не розглядаємо – ми ж демократична європейська країна. Тому спонукати переходити на українську можуть лише м'які й ненав'язливі чинники. Водночас Росія й далі поширюватиме на нашій території своє мовно-культурне поле.

Отар ДОВЖЕНКО, 35 років, журналіст

Мій прапрадід, дворянин із Полтавської губернії, забороняв своїм дітям розмовляти українською – щоб потім "легше було в житті". Правда, вони його не особливо слухались. Але в багатьох родинах такі настанови засвоювались і втілювались у життя. Так трапляється й зараз – через убогість і меншовартість.

Олег КОЦАРЕВ, 35 років, письменник

Недопустимо в демократичній країні змушувати людей говорити мовою, яка їм не рідна. У кількох регіонах багато переселенців із різних частин СРСР. Їхня рідна мова – російська. Якщо зможемо запропонувати їм якісний україномовний продукт – він домінуватиме. Люди зрозуміють, що українське – це престижно.

Денис КАЗАНСЬКИЙ, 32 роки, журналіст

Українська мова стає модною й перспективною. Політики, які хочуть втертися в довіру, починають говорити нею. Сфера бізнесу – також. Три роки тому з 10 найпопулярніших інтернет-сторінок компаній тільки одна мала українську версію. Зараз – усі 10.

Опитування центру Разумкова свідчить: удома більшість українців спілкуються державною мовою, а вже на роботі чи в іншому пуб­лічному середовищі переходять на російську. За останнім переписом населення близько 70 відсот­ків вважають рідною українську. В той же час на телебаченні української – 20 процентів. Виходить, у нас ДИСКРИМІНУЮТЬ БІЛЬШІСТЬ. Цю проблему має вирішити держава.

Святослав ЛІТИНСЬКИЙ, 34 роки, юрист

 

Маємо парадоксальний закон про громадянство. Хто бажає натуралізуватися, зобов'язаний складати іспит з державної мови. Натомість ті, хто автоматично отримав громадянство зі здобуттям незалежності 1991 року, можуть її не знати й хизуватися цим.

Нормальні російськомовні з повагою ставляться до української, поступово її опановують. Решту варто вчити патріотизму. Обов'язково робити це на законодавчому рівні. Це дасть можливість патріотичному громадянському суспільству вимагати дотримання відповідних норм. Будь-яке послаблення уваги до проблеми з боку держави посилює русифікацію.

Розбудова європейської України неможлива без панування державної мови в усіх сферах життя. Інакше залишимося російською колонією або "ДРУГОЮ РОСІЄЮ".

Ігор ТОДОРОВ, 56 років, історик

Через 20 років 98 відсотків жителів України спілкуватимуться українською. Але щоб це сталося, держава має виступити в ролі дресирувальника. Треба ухвалити закон про обов'язкове використання української мови в публічному просторі. Вона має звучати на телебаченні, нею повинна говорити реклама, вивіски, друкуватися газети. Варто перейняти досвід прибалтійських республік. Там є громадяни, які знають державну мову та історію. А є негромадяни, які щось роблять, дивляться, читають. Вони НЕ МАЮТЬ ПРАВА БРАТИ УЧАСТЬ У ВИБОРАХ, вирішувати долю держави. Щось схоже існувало в Стародавній Греції, де народ ділили на громадян – "вільних людей" – і рабів.

Антін МУХАРСЬКИЙ, 48 років, актор

×