– На мене досі кажуть "кадровик". Хоча я й займаюся підбором персоналу – але ж це зовсім інше. Більше психології, менше документації, – каже знайома Ірина.

Вона шукає працівників для найбільших ІТ-компаній Львова. Щодня проводить по п'ять-шість співбесід. За знайденого потрібного фахівця отримує гонорар. Шукати його може місяцями по всій країні.

– В Україні зареєстровано 16 тисяч IT-компаній, – каже Ірина. – В кожній у середньому – 15 пра­цівників. Постійно треба нові кадри. Початківців, у яких за плечима лише тримісячні курси, багато. Але вартий роботи лише один із двох десятків. Справжніх профі – одиниці. Мушу полювати на них. Вони не шукають роботу. Їх треба самій знайти і переманити. Погоджуюся на всі їхні умови.

Ірина два місяці шукає працівника у львівський офіс американської компанії. Розробляють ігри для смартфонів. Зарплата – понад 2 тисячі доларів, соціальний пакет, страховка. На співбесіду до потенційного кандидата поїхала сама у Рівне.

– Ну як? Умовила програміста на переїзд? – питаю Ірину за кілька днів.

– Майже погодився. Але висунув умову – не влаштовувати його офіційно. Бо мати переживає, що субсидію заберуть.

×