В теперішньому українському війську з'явилося слово на позначення хронічних п'яниць. За кольором шкіри їх нарекли смурфиками й аватарами. Ці кіноперсонажі були якраз синьошкірими. Також пияків називають п'ятсотими та двохсот п'ятдесятими. 500 - бо стільки грам у "півлітрі". З тієї ж приичини - 250, від "чекушки". До того ж 250-ий - це ще й ні живий, ні мертвий, тобто якраз між 200-им і 300-им.

Військовослужбовець Олександр Бриндіков, зареєстрований у соцмережі як "Briundik Camarade", запропонував ієрархію Аватарів. Написав про це 18 серпня:

"Щодня знання мобілізованих збагачуються народними мудростями. Пропонуємо вашій увазі класифікацію бійців почесного батальйону Синього знамені Аватар (вчора дали зарплату, і всі представники були зафіксовані особисто більшістю мобілізованих):
- наймолодший офіцерський склад, "смурфики" - нещодавно вкушені старшими аватарами, маленькі злегка синенькі, вміють говорити і їм ще соромно
- середній офіцерський склад, "аватари" - вкушені уже давно займаються підбором (спокушанням) особистого складу, вживають аватар напій, мають яскраво виражений аватар-запах, вміють ходити
- старший офіцерський склад, "бойові равлики", пересуваються навкарачки і залишають за собою мокрий слід, говорять мало незрозумілою аватар-мовою, поза процесом збагачення організму аватар-напоями майже не спілкуються з середнім і молодшим офіцерським складом бо не можуть, багато часу проводять в аватар-укріпленні (в нашому випадку, це дровітня)...
P.S. якщо стануть відомі інші деталі, обов'язково доведу до відома ))))".

 

Кількома днями раніше цей же службовець писав:

"... хочу сповістити вам сумну статистику. Втрати 500ми в нашому взводі за час моєї відсутності - 3 особи, один з них майже безповоротно. Всі троє переселені поближче до начальства в лоно чуйної опіки керівницва, щоб їх аватаро-походеньки були принаймні в зоні прямої видимості. Один і досі перебуває в потойбіччі на крилах зеленого (перепрошую, синього)) змія. Один вину визнає та здаватись не збирається ))) Один одружився і вирвався на волю .... А ще один втопився, ну майже втопився ))) : "поплив на спині і заснув, проснувся а бєрєга нє мої" і поки пошукова група бравих мобілізованих чоловіків з життєрадісним виразом обличчя, прочісувала навколишні ліси і береги, наш герой в трусах і з гордістю проривався кріз лісову лінію перешкод. Таки дойшов, начальство струснувши переляк з обличчя і все решту зі штанів, вручило героєві орден Зальоту 3 ступеню.
... а з рештою все ніби гаразд бойовий дух не падає, бо ніяк не може піднятись..."

Однак алкоголізм, усе-таки, не головна тема дописів Бриндікова. Типові фігуранти його заміток - нові мобілізовані. Під мітками ‪#‎мобілізація‬, ‪#‎війна‬, ‪#‎6хвиля, автор оприлюднив уже більше десяти портретів призовників.‬ Всі розповіді починаються словами "Вони з шостої хвилі". Серед описаних і журналіст-телевізійник Майкл Щур.

 

Щодо автора, то це випускник Львівської академії мистецтв. Місцем роботи, крім Збройних Сил України, має зазначений Національний музей у Львові імені Андрея Шептицького. 

В червні представив особисту виставку ікон, виконаних у стилі гравюра на дереві:

 

 

 

 

×