- Дай, Боже, щастя! - каже главі уряду настоятель храму Різдва Пресвятої Богородиці на Сихові Орест Федина, накидуючи поспіхом рясу. Відкривають із Миколою Азаровим рибний термінал на гуртовому ринку у Львові.

Прем'єр-міністр у відповідь мовчки киває головою й простягає руку. Згідно з церковним етикетом православні можуть тиснути руку священику, лише коли той подасть її перший. Потім Азаров перерізує стрічку, а священик освячує будівлю. Там є кілька видів свіжої й мороженої риби, оселедці в банках і морепродукти. У сусідніх терміналах ідеальні овочі й фрукти. Прем'єр дивується, чому так дешево. Говорить російською й відмовляється спілкуватися з журналістами.

З мене сміялись і називали "городським"

Коли я вперше побував у селі на Львівщині й почув "Дай, Боже, щастя", подумав, що сьогодні якесь релігійне свято. На моїй рідній Волині говорять "прівєт" або "здрастє". Тільки на Великдень кажуть "Христос Воскрес".

Тоді я також лише кивнув. Пізніше відповідав: "Добрий день". З мене сміялись і називали "городським". Мені це привітання здавалися дивними, хоча для західняків вони звичні. У відповідь на "Дай, Боже, щастя" кажуть "Дай, Боже, і вам". А на "Слава Ісусу Христу" - "Слава навіки". Щонеділі львів'яни обов'язково йдуть до церкви в найкращих убраннях. Дівчата часто - у вечірніх сукнях. Щовечора перед сном 10 хвилин моляться. Коли вивчив їхні традиції, одразу перестав почуватися там чужим. Новий рік зустріну у Львові, а Різдво - у селі поряд.

Хотілось би побажати того самого й Миколі Яновичу.

×