— Часто телефонують маклери, пропонують укласти договір про подобову здачу моїх квартир. Усім відмовляю, працюю без посередників, — каже 35-річна Олена Коломоєць зі Львова. Має два помешкання. Раніше працювала вчителькою математики у приватній школі.
— Від бабусі отримала спадщину — однокімнатку в австрійському будинку в центрі. У банку позичила тисячу доларів, на той час це було 8 тисяч гривень. Гроші витратила на косметичний ремонт. У бабусі килими на стінах висіли. Розуміла, що мало клієнтів приваблю такою старовиною. Найняла бригаду — стіни погіпсували, "снєжкою" покрили. На підлозі лежав добротний паркет, то його не міняла. Перших клієнтів порадила співробітниця. До неї з Канади приїхали родичі — молоде подружжя. Вирішила, що за добу проситиму 350 гривень. Якщо захочуть торгуватися, скину 50 гривень. Канадці заплатили 500 доларів. Одразу перекрила половину банківського кредиту. Решту віддала до кінця місяця. Оголошення про здачу житла розмістила в соцмережах, розклеювала по місту. Найкраще квартира здавалася під час новорічно-різдвяних свят, фестивалів, Форуму видавців. Улітку могла й 10 днів простоювати. У клієнтів прошу паспорт або водійські права. Наступного ранку повертаю. Одного разу з помешкання намагалися винести мікрохвильовку — сусіди помітили, викликали міліцію.
За місяць на бабусиній квартирі заробляла 6–8 тисяч гривень. Обмінювала на долари. За три роки купила ще одну однокімнатку. Довелося звільнитися з роботи, бо не встигала поселяти туристів, прибирати.
41-річний львів'янин Анатолій Задорожний позаторік купив 2-кімнатку, аби здавати квартирантам. Заплатив $35 тис. Три місяці тому продав житло.
— Із дружиною заощадили трохи грошей, машину продали. Спочатку думали покласти на депозит у банк. Тоді вирішили — краще придбати нерухомість. Знайомий порадив купити квартиру в напівпідвальному приміщенні. Мовляв, будинок планують зносити. На його місці зведуть бізнес-центр. Усім мешканцям гарно заплатять. Погодився на таку авантюру, — розповідає. — На перший погляд житло було наче доглянуте, з ремонтом. Та там була серйозна проблема — щури. Три місяці з ними боровся. Вивів, коли змінив підлогу. 10 тисяч гривень виклав. Із пошуком квартирантів не було проблем. Поряд із будинком — декілька ІТ-компаній. Жив програміст із Запоріжжя. Платив вчасно — 4 тисячі гривень на місяць. Через три місяці з'їхав — одружився, перебрався до жінки. Наступний квартирант щоночі збирав компанії: верещали, вмикали голосно музику. Сусіди скаржилися. Одного разу навіть викликали міліцію. Аби залагодити справу, заплатив міліціонерам 100 доларів. Із квартирантом розпрощався. Ще одні клієнти забули вимкнути воду й пішли на роботу. За пошкоджені стіни, підлогу відмовилися платити. Оскільки офіційного договору не уклали, не міг подати до суду на них. У 2-кімнатці зробив ремонт і продав. Гроші поклав на депозит. Чув, що теперішні власники облаштували в тому помешканні приватний дитячий садок на дві групи.
2 
35413
Коментарі