— Та, щоб ми ще читали з художнього? Як нагрузять на парах, то спробуй встигнути. На любиму літературу часу не вистачає, — каже довгокоса дівчина років 20 у читальному залі Полтавського педагогічного університету. У бібліотеці розпитуємо студентів та працівників, які книжки популярні серед молоді.
У читальному залі нового університетського корпусу — з сотні столів зайнято лише три. Біля вікна кутається в теплу кофту 19-річна Світлана Перетятько, другокурсниця психолого-педагогічного факультету. Гортає роман Олеся Гончара "Собор".
— Мала завдання виписати з твору цитати, але коли почали читати — не змогла відірватися. Загалом зараз усі дівчата запали на українську класику. За цим же "Собором" стояло у черзі на читання пів нашої групи. Там про любов, а що нам жінкам ще треба, — говорить. — Коли вперше взяла у руку тут цю книжку — зустріла в бібліотеці хлопця. Зараз зустрічаємося.
На крайньому ряду в навушниках сидить кучерявий хлопець. На столі розкладає купу книжок та ксероксів. Зеленим маркером підкреслює рядки.
— Вчуся на історичному, отримав завдання підготувати курсову роботу по козацтву. Зразу пошарився в інтернеті, витягнув інформацію. А викладач сміється: не думай, що найрозумніший, бо перед тобою ще двоє принесли таке саме. Змусив шукати ексклюзив. Поняв, що таке є, тільки в бібліотеці, — розказує. — Гарно, що кілька років тому ввели великий електронний каталог книжок. Кажеш свою тему, і на флешку перекидають список літератури, що є в бібліотеці. Зручно працювати.
У бібліотеку заходять з десяток студентів готуватися до пар. За столом біля ксероксу повторює завдання з англійської 20-річна Анастасія Мельнічук.
— Вчуся на вчителя іноземної мови, але не можу жити без української літератури. Ходжу в бібліотеку за книжками Люко Дашвар. За день читаю її по 500 сторінок. Знайомі дівчата рівняються на героїнь її творів. Мати теж підсіла. Є про що поговорити після прочитаного, — пояснює. — Дашвар пише дуже просто і цим захоплює. Взагалі серед інтелігентної молоді українські письменники зараз дуже популярні. Тільки таких студентів, які їх читають регулярно — важко знайти. У моїй групі, наприклад, немає нікого, з ким можна поговорити про книжки.
В університеті є чотири читальні зали. На абонементі художньої літератури бібліотекар Світлана Войніцька поправляє на полицях книжки.
— Студентів до залу дуже мало ходить. 30 років працюю, а такого, щоб пусто було — ніколи не бачила. Більшість навіть лінуються твори читати, а беруть тільки критику. Кілька років тому приходили читати поезію — Ліну Костенко, Марину Цвєтаєву, Вероніку Тушнову. Зараз молоді це не цікаво, — говорить Світлана Любомирівна. — Всі перейшли на електронні книжки. Багато, якщо і йдуть до читальних залів, то тільки аби посидіти в інтернеті. Недавно в університеті встановили вай-фай. Бібліотеки пустують.
Студенти поповнюють архів бібліотек
Цього року університетські бібліотеки міста книжками не поповнювали. Нові видання приносять студенти.
— Деякі беруть книжки з нашого архіву і гублять. Замість них несуть твори новітніх українських письменників — Ірен Роздобудько, Сергія Жадана, Любка Дереша. Ці видання дуже популярні серед дівчат. Хлопці читати взагалі не йдуть, — розповідає Світлана Войніцька. — Біда, що багато студентів жахливо відносяться до книжки — виривають сторінки. Хочуть не платити за ксерокс.
Коментарі