52-річна Світлана Волошина із села Залісся Старосинявського району Хмельниччини заготовляє кропиву для збуту медичним фірмам. Їй допомагають чоловік та батько.

— Займаємося цим три роки. У районний центр у базарні дні приїздить машина й скупляє сушені трави. Потім це все вони везуть на Житомирщину чи Київщину. Там збувають ще дорожче. А нам за кілограм сушених листочків дають 15 гривень. За стеблинки із листочками маємо 9. Сировину збираємо в лісі, на берегах річок і ставків. Цього року посіяли в садку 10 соток кропиви, — розповідає Світлана Петрівна.

Збирають кропиву в рукавичках та одязі, що закриває тіло. Кладуть у широкі кошики з лози.

— Треба, щоб не пом'ялась. Опісля розкладаємо на горищі. Перемішуємо пару разів на день, щоб не зопріла. Дивитися треба, щоб сонце сильно не попадало, а то швидко осипеться. Зберігаємо у тканинних мішечках у веранді, там сухо.

За день збирають понад 10 кг. За тиждень родина заробляє понад 2 тис. грн, за місяць — більше ніж 4 тис.

Нині заготівельники також приймають листя мати-й-мачухи. За кілограм платять 8 грн, за листя подорожника — 15, ромашки — 20, за спориш і чистотіл дають по 4 грн.

— Найвигідніше збирати ромашку і спориш, — пояснює 27-річна Ірина Дерезюк із села Зарванці Вінницької області. — Торік засіяла на своєму городі дві сотки ромашки. Насіння можна купити в магазині. Пакетик у середньому коштує гривню. Стригла її тричі. Здаю у три заходи: сушені квіти по 58 гривень за кілограм, листочки і стебла — по 18-20. Торік на ромашці заробила на корову 8 тисяч гривень.

Спориш Дерезюк збирає біля річок. Каже, цю траву сіяти не треба.

— Єдина незручність: стеблини потрібно зрізати ножичками, щоб він був охайним, — пояснює жінка. — А ще він занадто дешевий і легкий. Щоб зібрати кілограм, треба нарізати цілий пакет "Босс" стеблин. А як висохне, то таких пакетів потрібно два. Але його скрізь дуже багато, тому й вигідно.

За тиждень-два починають заготовляти чорну бузину. За кілограм платять 15 грн.

— Цього року бузина дуже гарно вродила, — розповідає 37-річна Наталія Ким із села Байраківка Немирівського району Вінниччини. — Її повно в лісах і посадках. За день можна здати 10 кілограм.

За кілограм вовчих ягід давали "жигулі"

— Зараз знайти вовчі ягоди "пахучі" практично неможливо. Вони не чорного, а червоного кольору, чимось схожі на калину. Їх використовують при ревматизмі і наривах, — розповідає травознавець 67-річний Василь Гешко. — Збирають на початку вересня. Ягоди дуже отруйні. Колись мій дід їх зривав, а потім немитими руками взяв шматок хліба і з'їв. Так отруївся, що його рвало тиждень.

Ягоду і кору вовчих ягід зривають у гумових рукавичках, пояснює Василь Пантелеймонович. Опісля руки дезінфікують спиртом.

— Заготівельники приймають сушені плоди та кору. Я найбільше нарвав стакан. За це заплатили близько 5 тисяч гривень. Років 40 тому за кілограм сушених ягід давали "жигулі". Але вони занесені до Червоної книги. Можуть оштрафувати на кілька тисяч гривень.

Найбільше "пахучих" вовчих ягід залишилося біля села Охрімівка Вовчанського району Харківської області. Також є на Київщині, Житомирщині, Сумщині, Хмельниччині, Вінниччині. Кущі ростуть у соснових лісах, на схилах, де є поклади крейди.

×