Перерахувати валютні кредити у гривневі за курсом 5,05 вимагали протестувальники біля Верховної Ради минулого тижня. Зібралося їх близько півтисячі. Вони взяли доларові кредити в 2005–2007‑х, коли курс гривні був утричі нижчий за теперішній. Здебільшого купували квартири, оформляли позики на 10–20 років.
— Кризи й валютні коливання були в багатьох країнах. Ніде не перераховували кредитів на користь позичальника. Ці ж люди брали позики у валюті не просто так. Хотіли заощадити. Оформили кредит у доларах під 11 відсотків річних, коли у гривнях давали під 13–14. Вони не врахували ризику, не подумали: чому в іноземній валюті відсоток нижчий? — каже 40-річний Олександр Охріменко, президент Українського аналітичного центру. — Якщо перевести валютні кредити у гривневі, більшість банків збанкрутують. Адже в них усі операції взаємопов'язані. Наприклад, фінустанова залучає депозит тисячу доларів. Віддає її позичальнику і щомісяця отримує внески за цим кредитом. Із них банк нараховує вкладнику щомісячні відсотки. Якщо позичальникам перерахують кредити за низьким курсом, фінустановам бракуватиме грошей, щоб сплачувати відсотки за депозитами. Вони не зможуть віддавати їх вчасно.
20 млрд грн бракує банкам, щоб перерахувати валютні кредити за курсом 5,05, каже Олександр Охріменко:
— Ці гроші можна позичити, але через нинішню політичну ситуацію в Україні, ніхто з іноземних банків на це не піде. Інший варіант — друк 20 мільярдів Нацбанком. Але ці гроші будуть не підкріплені економікою, інфляція стрімко збільшиться, піднімуться ціни. Це викличе нову хвилю кризи. Та й Нацбанк не прийме такого рішення, бо воно одразу зіпсує стосунки з МВФ.
87 тис. українців погашають валютні кредити, такі офіційні дані. Експерти кажуть, реальна кількість — від 1,5 млн до 4 млн. Банки перепродують кредити колекторам. Тоді, за статистикою виходить, що в банку кредиту немає, а в позичальника він є.
У теперішній ситуації, окрім позичальників, винен Нацбанк і банки, що видавали кредити, вважає 34-річний Олександр Жолудь, аналітик Міжнародного центру перспективних досліджень:
— У травні 2005 року Нацбанк зафіксував курс на рівні 5,05 гривень за долар. У цей час інші країни переходили до плаваючого курсу. Так зробили в Польщі та Росії. У них курс змінювався мало не щодня. У нас стабільні 5,05 гривень за долар були більше як півтора року. Люди бачили це й думали, що так буде завжди. Якби були коливання навіть на 10–30 копійок щотижня, то це насторожило би багатьох. Вина банківських працівників у тому, що вони, даючи кредити в іноземній валюті, не пояснювали елементарних законів економіки. А мали б розповісти, що курс завжди коливається. Наприклад, курс євро, щодо долара тоді, 2005–2008 року, коливався на рівні 30 відсотків. Також вони мусили попередити своїх позичальників, що ніякого закону, що змушує Нацбанк утримувати такий курс, немає.
Перерахунок валютних позик у гривневі за курсом на час укладання кредитної угоди, а також скасування пені за несвоєчасне погашення кредиту з 1 грудня 2008 року передбачає законопроект депутата Миколи Рудьковського. Але його наприкінці червня не прийняли.
Будь-які перерахунки старих кредитів на інший курс зашкодять банківській системі, вважають у консалтинговій компанії "Кейс-Україна". Позики мають лишити за теперішнім курсом.
— Є лише один спосіб порятунку тих, хто має кредит у доларах. Це подовжити їм термін кредитування, аби щомісячні платежі були такі, як у січні цього року. Цей варіант влаштує і позичальників, і банки, — каже Олександр Жолудь.
"Із м'яса купуємо тільки курятину"
— 2006 року оформив кредит у "Райффайзен банк Аваль" на трикімнатну квартиру в Києві, — розповідає 38-річний Іван Когут. Він узяв доларову позику на 15 років під 12% річних. — У гривнях давали під 15 відсотків. Подумав, так вигідніше.
$120 тис. коштувала квартира. 2006 року її вартість у гривнях становила 606 тис. А зараз — 1,44 млн. Зарплату Іван отримує у гривнях. Перед кожним платежем купує валюту.
— Щомісяця вношу 960 доларів. Спочатку із зарплати купував щоразу на 4850 гривень, а зараз маю щомісяця платити 11 500.
Від 2008-го Когути почали скорочувати всі свої витрати, щоб вчасно оплачувати кредит.
— Із 2006 року моя зарплата зменшилася на 2 тисячі. Спочатку її урізали під час кризи 2008-го, а потім — 2013-го. Разом із дружиною за місяць заробляємо 15 тисяч. Ледве кінці з кінцями зводимо. Із м'яса купуємо тільки курятину. Перейшли на одяг із секонд-хенду. Нам мусять допомагати батьки-пенсіонери. Я підпрацьовую вечорами таксистом, дружина взяла на роботі півтори ставки. Якщо долар ще хоч трохи подорожчає, ми не зможемо вчасно платити. Та й смислу вже не буде, бо ця квартира у гривнях вже й так подорожчала майже утричі.
Зі 11,5 тис. грн щомісячного внеску 5,3 тис. — це відсотки, а 6,2 тис. — тіло кредиту.
4 
35413
Коментарі