Командир добровольчого батальйону "Торнадо", вважає, що країна зараз не підтримує в повній мірі українське військо. Про це він розповів Gazeta.ua у Станиці-Луганській.
"Наша країна не підтримує війська. Підтримують волонтери. Одягають нас. До того ж, нам не виплачують гроші. Ми стоїмо і не йдемо вперед. Дуже рідко дається наказ йти вперед. Так, працює важка артилерія, але ж можна і пересуватися, брати свою землю, - каже командир 15-ї бригади спецпідрозділу "Торнадо" з позивним "Колдун". На війні перебуває з перших днів. Одразу після Майдану записався у добровольчий батальйон. Чоловік носить густу чорну бороду. На голові - сірий берет.
До місця дислокації батальйону "Торнадо" їдемо уздовж річки Сіверський Донець. За нею в чотирьох кілометрах звідси вже окупований Луганськ. Київські волонтери з організації "Спільна справа" везуть теплі речі, генератор, засоби гігєни, харчі та спецзасоби.
На відкритих ділянках супроводжуючі просять набирати швидкість - позиції українських військ у Станиці-Луганській час від часу обстрілюють снайпери. Кілька кілометрів петляємо вулицями селища. Обабіч дороги кілька житлових будинків не мають даху або взагалі зруйновані. Неподалік кладовища - згарище від колишнього магазину. Біля вцілілого магазину стоять кілька місцевих мешканців, щось обговорюють. Минаємо кілька блокпостів і ми на місці.
"Я би дуже хотів, щоб генералітет був тут і вже на місці приймав рішення, а не сидячи десь там у кабінетах малювати карту, а тут її виконувати. Коли вони приїдуть сюди, тоді все зміниться. Поняття "АТО" вже давно вижило себе. Це війна" - продовжує "Колдун". Україна переможе в цій війні, але мир буде дуже цікавий. Якщо Порошенко буде справді відстоювати національні інтереси - то виграємо. Переломний момент буде влітку. Росія виснажилась, і у них немає добровольців. У нас сильніший дух" - каже командир.
У будівлі, де бійці живуть і яка слугує опорним пунктом, вікна заклеєні целофановою плівкою. На першому поверсі з викладеної цегли облаштовано позицію для стрілків. Бійці виходять на вулицю погрітися на сонці та на перекур.
"Идёмте я вам что-то покажу, - харків'янин з позивним "Батя" запрошує на другий поверх. Хлопець з рудою бородою одягнений в чорний кожух підіймається сходами. Заходимо в кімнату із завішаними ковдрою вікнами. Під ногами тріщать уламки та скло, речі розкидані. "Двое ребят ночевали после смены - показує на матрац під стіною. Поруч з подушкою на рівні плінтуса велика діра у стіні. Ще одна, близько метра в діаметрі - навпроти, під самою стелею. "Один здесь спал, а второй рядом. Прилетело. Пробило четыре перекрытия. Когда поняли, что начали бомбить, парень встал шнурки завязать - снаряд пролетел над головой. Осколки по кругу. А второй еще спал, пролетело прямо возле головы. Живы-здоровы. Не знаю, может ангел-хранитель какой" - сміється хлопець.
У батальйоні "Торнадо" крім чоловіків служать ще дівчата та жінки. Медик Альона з Київщини радіє "буржуйці", яку через волонтерів передали рідна бабуся та дідусь. "Спасибо огромное, надеюсь скоро вернусь и наконец-то обниму вас. Очень соскучилась". В "Торнадо" Альона потрапила через друзів з Майдану. Дівчина надавала першу медичну допомогу пораненим внаслідок сутичок з правоохоронцями.
"Здесь в основном ребята из Майдана. Есть такие, которые прошли Иловайск. Раньше я была в Нацгвардии. Позже перешла сюда через знакомых, - розповідає Альона. Дівчина говорить тихо, намагається посміхатися. З-під шапки видніються пасма світлого волосся, на плечі шеврон МВС. "Я медик. Не могла сидеть дома или в госпитале. Мое место здесь. Почти полгода тут." Питаю, що найбільше вражає в цій війні. "Здесь, кроме русских есть еще и сербы. И то как они по-скотски относятся к нашим военнопленным - шокирует. Это жесть..." - каже після довгої паузи.
"Я бы очень хотела, чтобы Киев наконец-то встал. Чтобы поддерживали и не убегали от этого. Все должны понимать, что у нас идет война, а не АТО, как они все сидят и думают. Люди в Киеве смотрят новости по телевизору, где рассказывают, что здесь всё плохо, а они продолжают сидеть - "у нас всё плохо, нас кидает государство". Пусть начнут з себя, а государство потом. Если каждый из нас не начнет сам что-то делать, страна не изменится"
"Побыстрее бы все это кончилось. Хватит уже. Много раненых и убитых. Слишком много. Надоело получать тревожные звонки - тех нет, других нет. Кинули нас. Объявили перемирие, а там мясорубка. А народ все сидит, - зітхає. "Это до поры до времени. Ребята устали. Еще чуть-чуть, если ребята с передовой обидятся и окончательно обозлятся - будет горе"
2 
79692
Коментарі
2