Сучасна медицина вміє рятувати дітей, що з'явилися на світ з вадами серця. "Раніше вони не доживали до дітородного віку, а зараз живуть повноцінним життям", - каже директор Київського міського центру серця Борис Тодуров. На жаль, цей єдиний шанс на порятунок часто недоступний для українських сімей. У них просто немає тих багатьох тисяч доларів, які вписані в рахунок за операцію. Люди готові залізти в борги, продати житло - аби дати шанс дитині. Тому, коли їм надходить пропозиція оплатити лікування, то це сприймається як диво. На щастя, незважаючи труднощі, які переживає Україна, в країні є ті, хто приходить на допомогу. З 2011 р. з ініціативи "МТС Україна" працює програма "Добра справа в подарунок". У благородному починанні оператора підтримали (і досі підтримують) київський Центр серця, клінічна офтальмологічна клініка "Центр терапії та мікрохірургії ока" та Національна дитяча спеціалізована лікарня "Охматдит".

Уже 80 дітей отримали дороге лікування, від якого залежала їх життя. Ось одна з таких історій.

Юрі Білько із села Щербанівка, що на Київщині, рано довелося зрозуміти, що означає - ти не такий, як усі. "Через ваду серця я не міг грати в футбол і бігати наввипередки з однокласниками. А мені дуже хотілося бути сильним, займатися спортом", - згадує шестирічний Юра. "Самі розумієте, наскільки це важливо для дитини - відчувати, що ти нарівні з друзями, що тебе ніщо не обмежує, - каже мама, Галина Андріївна. - Був час, коли я не вірила, що можна щось змінити. Доходи у нас невеликі. Я працюю вихователькою в дитсадку, а чоловік у зв'язку з усім тим, що відбувається в країні, не так давно поповнив ряди безробітних. Тих величезних грошей, які потрібні на операцію Юрчику, ми б за все життя не заробили". Втім, настав момент, коли операція стала неминучістю. Коли батьки дізналися, що програма "Добра справа в подарунок" оплатить операцію в Центрі серця, то спочатку не повірили. Занадто все було схоже на диво. "Але коли операцію призначили на травень, довелося повірити в чудо, - посміхається Галина Андріївна. - Сьогодні ми вдома і ми щасливі. Син повернувся в коло своїх однолітків, нічим від них не відрізняється. На все життя ми залишимося вдячні тим, хто врятував Юру у важкий момент і подарував йому повнокровне життя".

×