"Зазвичай я приїжджаю сюди в той момент, коли, була б я деревом, на мені залишався б останній листок. Тут таке повітря, що можна прикладати його до всіх ран, в тому числі душевних, і вони заживуть. Тут така природа, що в будь-яку погоду будь-якого сезону очі знайдуть привід бути широко відкритими. Тут такі заходи сонця, що можна назначати їх як ліки від сезонної хандри: вживати не менше 2-х разів на рік курсами по 10 заходів сонця. Тут такі люди, що хочеться приймати їх усе життя. Тут любов до Батьківщини – не спалах постмайданної єдності, а риса характеру і щоденний труд - розповідає учасник проекту "Знайдено в Україні" Лала Тарапакіна. Четверо мандрівників Максим Щербаков, фотографи Олександр Котенко та Олег Кірієнко проїдуть більше 5 тисяч кілометрів по Україні, щоб знайти кращі місця для зимового відпочинку. У планах команди розкрити українцям незвідані Карпати і Закарпаття, довести, що на Чорному морі є що робити і в січні, а головне — запропонувати українцям бюджетні варіанти для поїздок по країні всією родиною в холодну пору року. Цього разу команда відвідала село Волосянку Сколівського р-ну на Львівщині.
Дорога
683 км влітку – це 7 годин шляху на стороні світла. 683 км взимку – це 12 годин сутінкового шляху, де чашка гарячого латте на заправці – ледь не єдина провідна зірка. У другій частині проекту "Знайдено в Україні" ми стали справжньою експедицією, посольством зими на вісьмох колесах: 5 чоловік на 2-х Renault – блакитній Sandero і вишневому Logan MCV. Відстань у 683 км обидві машини подолали без заперечень – рівненько і легко, незважаючи на те, що вся дорога була прогнозовано вкрита крижаним нальотом. Зимові подорожі диктують свої лайфхаки: ми складали свій маршрут так, щоб більша частина шляху пролягала по трасі Київ-Чоп. Довше, але надійніше: будь-які короткі шляхи по зимовій дорозі призводять до ненавмисного рішення купити повнопривідний позашляховик. До речі, дорога до Волосянки на ділянці від Стрию значно покращилася: ям стало менше, а місцеві відчайдушні готельєри слідкують за тим, щоб ви могли доїхати навіть до важкодоступних місць, – уся дорога посипана землею.
Проживання
У цій частині проекту наша особлива увага дісталася ні в чому не винним готелям: ну а як інакше, коли курс долара нівелює мрії про Мальдіви вже на стадії роздумів "куди б поїхати взимку?".
Тому кожний наш огляд тепер буде складатися з двох частин: огляд місця і детальне дослідження місцевих готелів (готелю). Ми будемо розповідати не лише про те, де жити, але й про те, як, по чому і з ким. Ви навіть здивуєтеся, звідки ми стільки знаємо. У Волосянці ми зупинялися у найпатріотичнішому готелі – "Мохнач" (від творців знаменитої "Вежі Ведмежої", тільки дешевше), і з цього все й почалося. Ви ж розумієте, які запаси калгановки зберігають його погреби. У "Мохначі" дуже чисто, дуже тихо і дуже якісно. Розташований він серед смерек, поблизу річки Славки, в 300 метрах від "батьківського" готелю. Інфраструктура і харчування – на базі готелю "Вежа Ведмежа". Ціна проживання: 500 гривень за номер, на відміну від, наприклад, тієї ж "Вежі", де ціна за номер стартує від 950 гривень – але варта кожної копійки цих грошей. "Вежа Ведмежа" – це такий готель, куди можна приїхати і провести свої канікули, не виходячи за межі території готелю взагалі. І там дуже, дуже смачно.
Розваги
На що ви готові заради, можливо, кращих фотографій у своєму житті без гарантії результату? Дертися на гору 4 години, чіпляючись за шматочки закрижанілого моху? Прокинутися о шостій ранку, щоб дочекатися перших барв зимового світанку? А застрягти посеред туманного сутінкового лісу на підйомнику, який з усіх боків продувається холодними вітрами?
Підйомник
Коли директор "Вежі Ведмежої" Володимир Бега, наш всемогутній чарівник, на ці кілька днів умовив свого друга – власника туристичного комплексу "Захар Беркут" увімкнути нам підйомник, він ще не знав, на що погодився. Та чого вже там! Вони всі не знали! Ніщо, як кажуть, не віщувало… Піднесений настрій не затьмарювали навіть туман, всюдисущий вітер і сутінки. А потім ми застрягли над крижаною прірвою, на висоті 15 метрів від землі, і зрозуміли, що ми готові до всього, а наш одяг – не дуже. Тож, зі зрозумілих причин, нашою розвагою №1 у Волосянці стало 15-хвилинне споглядання фундаментальної карпатської природи в її наймістичнішій версії. І поки Олег фотографував, ми з Максом вигадували заголовки: "Живі крижані скульптури – відтепер і у Волосянці!" або "Застряглі на підйомнику журналісти цілу ніч декламували патріотичні вірші". Але потім увімкнули генератор, і ми були врятовані. "Захар Беркут", дякуємо, що він у вас є.
Криївка
У Волосянці, поряд із "Мохначем", є власна криївка – музей УПА, де зібрані предмети побуту, мапи, документальні свідоцтва і взагалі все, що має відношення до українського визвольного руху. А оскільки там є навіть ліжка і пічка, я без остраху залишилася на ночівлю. Звичайно, хотілося б написати, що вночі я прислуховувалася до завивання вітру і чекала якоїсь каверзи, а снився мені Степан Андрійович власною персоною, але ж ні. На підстилці з трав сон був міцним, а ранок добрим.
Пейнтбол
До речі, формально "Мохнач" – це пейнтбольний клуб, але ж який! Ще на підході до нього, спускаючись уздовж річки і канатного містечка, підбори починають завзято відбивати ритм, у якому легко впізнати мотив "Ленты за лентою". Тут без усяких "але" можна на якийсь час відчути себе учасником лісового братства Української Повстанської Армії, в якій, до речі, і це підтверджено документальним фото на стіні "Мохнача", служив навіть бурий ведмідь. На території куреня, окрім житлових приміщень і мрії усіх естетів-націоналістів ― справжньої криївки, обладнаний один із найбільших пейнтбольних майданчиків у Карпатах. А влітку тут розбивають армійське шатро і працює польова кухня. Окрім власне пейнтболу, можна постріляти у тирі з пневматики, а також розстріляти гірську луну, шарахнувши у бік схилу і річки Славки з ПКШ або ПКС. Щоправда, холостими. Але для повної автентичності дадуть постріляти і бойовими ― з карабіну "Вепр".
Баня
Перепрошую за банальність, але буває банька, а буває ― Баня. Так, з великої літери Б. Нам пощастило потрапити в останню, цілий маленький СПА-комплекс на території готелю "Вежа Ведмежа", про який уже ходять легенди. Авторитетно заявляємо ― це вона, справжня баня з крижаною купіллю на дворі, з ароматним карпатським чаєм і медом у перервах між походами під березовий віничок невтомного банщика Олега, з гідромасажною ванною і затишною кімнатою відпочинку. Тим, хто боїться за своє здоров'я, банщик Олег, у минулому лікар-терапевт, дасть професійну консультацію стосовно того, що у бані можна робити, а чого не можна, напише комплексну рекомендацію, як підтримувати здоров'я, і в кінці обіллє з ковша крижаною водою. Цілющий ефект від банних процедур відчувається миттєво – начебто годину тому був непростий спуск з крутої гірськолижної траси, після якого хочеться лягти і заснути просто на снігу, – а от ти знову сповнений енергії після того, як змив стрес крижаною водою і розчинив утому у гарячій парі.
Ціни
З їжею, проживанням і розвагами відпочинок для сім'ї з трьох осіб обійдеться від 4000 грн на тиждень (якщо обирати економічний варіант). В середньому ви витратите близько 7000 грн за тиждень, якщо не відмовлятимете собі у квадроциклах і баньці. Тут можна купити білі сушені гриби по 250-300 грн за кіло, варення з чорниць по 25 грн і карпатський чай по 15 гривень за великий пакунок.
Висновок і оцінки
Цар і Бог Волосянки – це погода, яка вирішує, покатаєтеся ви на лижах сьогодні чи ні. Є сніг – тоді покатаєтесь, немає снігу – тоді ні. Але є дещо, що відрізняє Волосянку від інших карпатських курортів, і цього в неї не відняти за будь-якої погоди. Тут ви почуватимете себе унікальним і єдиним незалежно від кількості відпочиваючих на квадратний метр площі. Не грає ролі, що ви оберете ― ніч у музеї або прогулянку Ведмежою стежкою, покатушки на квадроциклах чи конях, баньку чи пейнтбол ― ви не забудете цього ніколи. Дорога ― 7, розваги ― 9 (мінус 1 бал за відсутність снігових гармат!), ціни ― 8.
Лайфхаки від "Знайдено в Україні"
- Прогуляйтеся Ведмежою стежкою (на території готелю "Вежа Ведмежа") ― це нескладний підйом, але дуже романтичний, з дивовижним краєвидом на полонини і гору Високий Верх.
- Скуштуйте справжньої калгановки: повірте, це буде гастрономічне враження року для вас.
- Попросіться на ночівлю у криївку: сон буде міцним, а вранці ви прокинетеся збагачені знаннями з української історії, вони тут самі проникають у людину незалежно від її намірів
- Покатайте дитину на квадроциклі: в цьому регіоні є дуже "ніжні" маршрути, без крутих спусків і підйомів, є де розгулятися і без зайвого екстриму.
- Пройдіть квест у канатному парку! І ви, і дитина: там два рівня складності. Вам видадуть диплом, ви закриєте питання про свою хоробрість і зможете завжди це довести.
4 
79692
Коментарі