Верховна Рада 6 жовтня не прийняла законопроект про обмеження використання медійної продукції держави-агресора, який мав зобов'язати російських гастролерів письмово визнати територіальну цілісність нашої держави. Автор документа, голова комітету Верховної Ради з питань культури й духовності Микола КНЯЖИЦЬКИЙ розповідає Gazeta.ua, чому парламентарії не підтримали законопроект.
Чому депутати не проголосували за законопроект №4303?
- Питання навіть не в тому, що законопроект про обмеження гастрольної діяльності депутати не проголосували. Наголошую - це тільки проект. І, як будь який інший, має певні вади. Тому парламент передбачає процедуру декількох читань. Може бути перше, повторне перше читання, друге, повторне друге читання і так далі. Законопроект 4303 ми розглядали в першому читанні. Якщо когось не влаштовували якісь його пункти, можна було сказати "давайте приймемо в першому читанні й потім зробимо поправки при другому розгляді". Або відправити цей документ на доопрацювання. Але голосів не набралося навіть для цього. Це означає, що депутати, які не голосували навіть за доопрацювання, категорично проти будь-яких обмежень російського впливу на Україну. Список цих людей можна побачити в інтернеті. Вони проти самої ідеї обмеження впливу агресора. Такі реалії парламенту, що війна за незалежність - незавершена.
На які поступки ви готові піти, щоб "гастрольний закон" прийняли?
- Для мене це не лобістський закон, а громадянський. Він, крім СБУ, стосується наших акторів і артистів. Якщо звільняться сценічні майданчики для них, якщо в Палаці свободи не буде жодної російської антрепризи - і це можна зробити іншим способом, ніж прийняття законопроекту - я готовий на поступки.
Нам є ким замінити російських виконавців?
- Після заборони російських серіалів кількість українських фільмів на екранах телеканалів зросла в десятки разів. Тепер зі своїм приятелем письменником і сценаристом Андрієм Кокотюхою я не можу зустрітися - він постійно зайнятий. Пише сценарії то для одного, то для другого каналу, і так само й інші автори. І це ще не набув чинності закон про підтримку українського кінематографа, який ми прийняли. Як тільки в галузь почнуть надходити гроші, всі канали будуть показувати вітчизняний продукт. Це стане вигідно робити. А за цим законом лише фільми українською мовою матимуть державну фінансову підтримку. І у випадку з обмеженням гастрольної діяльності російським виконавцям передбачалося наступним законом підтримати українських артистів.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Різниці між колаборантом, людиною без цінностей і ворогом - немає - Княжицький
Наші артисти жаліються, що орендна плата за майданчики для виступів іноземним гастролерам і українським співакам однакова.
- У Росії є низка програм для підтримки свого кінематографа, театру, артистів. Ця держава десятки років давала великі кошти в культуру. Також РФ вкидала гроші в наші канали, щоб вони розкручували тут їхніх артистів. Порівняйте російського і українського естрадних співаків. Першого крутять по всіх тамтешніх теле- й радіоканалах, по наших проросійських теле- і радіоканах, його всі знають, у нього достатньо багато грошей. Українському ж співаку нема як пробитися до ефірів, а отже - до людей. Очевидно, що йому заплатити високу оренду чи поставити високу ціну на квитки, як російському виконавцю, - неможливо. Але це штучно створена ситуація. Українські виконавці - не гірші. Вони посідають призові місця на міжнародних фестивалях. Це видно по тому ж Євробаченню, конкурсах класичної музики. Рівень наших артистів - надзвичайно високий. Але інформованість людей про них - надзвичайно мала.
Можливо, українським артистам треба давати пільги?
- Вони за творчим потенціалом - кращі за росіян. Чому ми маємо давати їм пільгові засади? Їх треба частіше показувати по телевізору, крутити на радіостанціях, показувати в популярних шоу. Тоді наші люди їх знатимуть і купуватимуть квитки на їхні концерти. Це унеможливить підстави для корупційних зв'язків. Людьми не потрібно маніпулювати. Вони самі свідомо мають вибирати, на яких артистів ходити.
Яка ситуація в Україні із суспільним мовленням?
- Суспільне мовлення - це дуже важливо. ARD або ZDF У Німеччині, або TF2 у Франції мають надзвичайно високі рейтинги. Вони успішно конкурують із приватними каналами. Не дають власникам нав'язувати суспільству свою точку зору. І люди отримують об'єктивну інформацію. Громадське телебачення дивиться велика кількість людей. І саме такі канали виробляють більшість національних серіалів, знімають більшість концертів. А в нас процес створення суспільного мовлення триває вже декілька років. Його рейтинги й показники - низькі. Наглядова рада то збирається, то ні. Бюджет на нього то є, то немає. Це говорить про те, що олігархи бояться конкуренції будь-якого мовника, який був би незалежний від проросійських грошових мішків. Тому й не дають його створити. Це системна цілеспрямована політика.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Рада провалила обмеження гастролей російських артистів
Закон про кіно передбачає держзамовлення. Чи не перегукується це з політикою Росії, де підтримка кіно - це держзамовлення.
- Це перегукується з Польщею, Францією, Німеччиною та ще багатьма країнами. У США, в Голлівуді, кіно є великим бізнесом. В усіх європейських державах кіно підтримують через різноманітні суспільні й державні інститути. Бо воно збиткове. І в Росії - теж.
У нас є прибуткові стрічки, які пробиваються на міжнародні ринки, але їх небагато. Це пов'язано з тим, що ми - невелика і бідна країна. У нас недостатня кількість залів, які могли би окупити той чи інший фільм. Але ми маємо право на своє кіно. І його повинна підтримувати держава.
Ті, хто говорить, що ми перетворимося на Росію, хочуть бачити слабку Україну. Ми не маємо бути схожі на РФ у відсутності демократії, в арештах невинних людей, у відсутності реформ, монополізації економіки. Ми - демократична європейська держава. А Росія - це тоталітаризм. Ми вже на них не схожі.
Коли держава мала би запровадити закони про кіно, квоти на радіо, обмеження гастрольної діяльності?
- Ці закони мали би прийняти одразу, як тільки російська культура почала просочуватися на українські телеканали й у радіоефір - коли, власне, почалася остання хвиля русифікації України. А це відбулося за часів другого терміну президентства Леоніда Кучми. До цього в країні масово з'являлися нові виконавці, ставали популярними такі програми, як "Територія А". Відбувалося відродження власної культури.
І в цей період Росія почала активно вливати гроші в масову культуру і кіновиробництво. З'явилося НТВ, компанія "Медіамост", їм виділяли шалені гроші на розвиток і вони почали окуповувати український медійний ринок.
2000 року Україні треба було обирати - рухатися в європейський культурний простір чи в російський. Ми обрали другий. Тоді й почалася русифікація культурного простору України. Але в той час у суспільстві не було сил, які могли би її зупинити. Не було таких сил і в політикумі. Такі сили з'являються лише зараз.
2 
79692
Коментарі
3