- Це все чесні емоції, зрозумілі кожному у всьому світі будь-якою мовою, - каже Руслан.
Чи була це випадковість, що ви зосередилися саме на проблемі зникнення дітей?
У програмі "Ситуація" ми весь час показували хоч одну історію зниклої людини. Програма мала хронометраж 10 хвилин. Цей час можна було присвятити розшуку лише однієї людини. А людей зверталося багато. Кінець 1990-х -початок нульових — це просто щось страшне. Дітей зниклих було дуже багато. Я вже всі колектори біля вокзалу і на Лівобережці знав. Зі службою у справах неповнолітніх облазили весь Київ. Вирішив зробити окремий проект по дітях.
Минулого року ввели в Україні єдиний європейський номер — 116000. Це номер служби розшуку дітей в усіх країнах. Служба розшуку дітей — це вже набагато більше ніж та програмка, яку я колись зробив. Ми домоглися того, що громадські організації, які займаються розшуком дітей, вносять інформацію в геоінформаційну систему на міністерському сайті. Відтак за допомогою інтерактивної мапи у режимі реального часу можна знайти всю вичерпну інформацію про ведення розслідування щодо кожної зниклої дитини.
Раніше було так: у людини зникла дитина в якійсь Кацапетівці. Людина йде до дільничного міліціонера. Той махає рукою: "Та, погуляє твоя доця, прийде завтра". Зараз, якщо подзвонити по номеру 116000, дані будуть внесені в базу, і на Кацапетівку прийде розпорядження зверху. Поліцейський уже не відкрутиться. Він має піднімати попу, заводити справу і розпочинати пошук.
Як змінилася картина зі зникненням людей від 1990-х?
Радикально. На межі століть в розшуку одночасно було кілька сотень дітей. Доходило до 700. Зараз кількість зниклих вимірюється одиницями: 10, 8, 6, 15, 3 — так варіюється цифра.
Чия це заслуга?
Суспільства . Але й наша. Раніше зникла дитина, окрім батьків, була нікому не була потрібна. Вона не потрібна була міліціонеру (нашо воно — вісяк черговий?), не цікава була суспільству. Зараз суспільство все чує і бачить. Десь хтось зник — реагують соцмережі.
На межі тисячоліть була проблема — прогодуватися. Батьки були зайняті тільки цим. А дитина лишалася на вулиці. Розвалився Союз зі своїми дитячими гуртками. Діти були надані самі собі. А дитина завжди дитина — влітку вона хоче на море, взимку на лижі. І тоді, і зараз причини зникнення ті самі. Інша річ: якщо в 1990-х дитина провела пару тижнів на вулиці, вона вирішувала, що в житті можна нічого не робить і виживати жебранням чи крадіжками. Головне було — зламати цей стереотип і якомога швидше забрати дитину з вулиці. Зараз якщо дитина зникла — день-два, і ми її повертаємо.
2 
79692
Коментарі