вівторок, 17 березня 2015 15:34

Крим. Двадцять років тому

Згадуючи торішній референдум і втрату Криму Україною, не можна не згадати іншу кримську епопею, що мала місце в лютому-березні 1995 року і завершилася для України позитивним вирішенням кримського питання. Рівно 20 років тому - 17 березня 1995 - був позбавлений поста проросійський президент Республіки Крим Юрій Мєшков. Тоді, на початку 90-х, Леоніду Кучмі і його команді, яка тільки но прийшла до влади, довелося вирішувати досить складне внутрішньополітичне питання, яке загрожувало перерости в міжнародний конфлікт навколо півострова Крим ще тоді - 20 років тому.

Президент Леонід Кучма, до того часу перебував при владі в країні менше року, діяв рішуче, продумано, і, в результаті, - на відміну від торішніх "халіфів на годину" - якісно вирішив питання збереження територіальної цілісності України. Можна багато говорити про те, що "часи були не ті", і що "Єльцин - не Путін", але Кучма в 1995 році готовий був ризикувати і йти на захист національних інтересів. Правда полягає в тому, що Турчинов і Яценюк в 2014 навіть не спробували ризикнути.

... У 1994 році загострилося кримське питання - величезний вузол протиріч, який дістався у спадок від колишнього режиму. На президентських виборах жителі Криму віддали понад 90% голосів за Кучму. І тепер і Мєшков, і проросійськи орієнтовані кримські політики, чекали від Кучми деяких преференцій і особливого ставлення Києва до власних інтересів. Не дочекавшись реальних кроків, Севастопольська міська рада оголошує проросійський статус міста-героя Севастопіль.

Це рішення викликало бурхливу реакцію. В'ячеслав Чорновіл вимагав притягти людей, які приймали рішення про новий статус Севастополя, до кримінальної відповідальності, або ж ввести в Крим українські війська, ліквідувати автономію Криму і створити Кримсько-татарську автономію.

Сам Леонід Кучма зазначив, що рішення про державний статус Севастополя може вирішуватися тільки на державному рівні. Він висловив припущення, що, можливо, варто попросити Севастопольську міськраду переглянути свою постанову і прийняти правильне рішення.

Тим часом у Криму нагнітались антиукраїнські настрої. Починалися хвилювання серед офіцерів, в Крим перебазувалися з Росії козацькі формування. Місцева преса розгорнула проросійську істерію.

18 серпня своє слово сказав і Юрій Мєшков. Виступаючи по кримському телебаченню, він не приховував свого розчарування в тому, що Кучма відмовляється чути вимоги проросійських еліт Криму: "В результаті очікування щодо Леоніда Кучми з вирішення питань і з міліцією, і з телебаченням поки що себе не виправдовують. Ті аванси, коли ми за нього більше 90% своїх голосів віддали у Криму, поки що залишаються авансами, які потрібно відпрацьовувати. Якщо ситуація в цьому напрямку не буде стабілізована і аванси НЕ будуть відпрацьовані, тоді нам доведеться думати, як бути далі ", - прямим текстом виставляв ультиматуми Києву Мєшков.

Слід також зазначити, що популярність Мєшкова на півострові до того часу почала падати. З загальнокримського лідера він почав перетворюватися на політикана. Мєшкову вдалося посваритися з Верховною Радою Криму і почати "війну указів". У пресі починають з'являтися звинувачення Мєшкова в заступництві керівників місцевих кримінальних угруповань - як приклад наводився убитий в ході кримінальних розборок влітку 1994 року "радник" Мєшкова Михайло Корчелава.

Кучма ж зайняв вивірену позицію, спостерігаючи, як дві гілки влади в Криму взаємно протистоять одна одній і поступово ведуть до послаблення.

Фактично політику взаємного послаблення кримських гілок влади за указом Кучми розробив особисто Дмитро Табачник - у той час голова адміністрації другого президента України. Влітку 1994 року він разом з генералом Володимиром Радченком прилетів до Криму і, в неформальній обстановці, зустрівся з Мешковим. Відомо, що делегати Кучми запропонували Мєшкову висновок неписаного політичного пакту: Мєшков повинен заспокоїти пристрасті в кримському парламенті.

На наступний день Табачник і Радченко зустрілися зі спікером парламенту Криму Сергієм Цековим. "Президент не може довго дивитися на те, що відбувається в Криму. Від Мєшкова виходить реальна загроза стабільності. Треба щось робити". Цеков вагався: він жив в одному будинку з Мешковим і відверто побоювався зв'язків Мєшкова.

Все ж, 7 вересня Верховна Рада АРК затвердила зміни до закону "Про президента Республіки Крим", обмеживши повноваження президента лише функціями глави виконавчої влади, позбавивши його функцій глави держави. 8 вересня Мєшков виступив по телебаченню, розцінивши дії парламенту як державний переворот. 11 вересня Мєшков підписав низку указів, якими призупинив діяльність парламенту і уряду Криму. Того ж дня парламент засудив дії кримського президента як антиконституційні.

На самому початку кризи Леонід Кучма відправляє до Криму в якості свого спеціального уповноваженого Євгена Марчука. Приїзд віце-прем'єра був з натхненням сприйнятий противниками Мєшкова. 29 вересня парламент Криму приймає закон "Про уряд", згідно з яким Мєшков був позбавлений повноважень глави виконавчої влади. Мєшков знову-таки розцінив цей закон як "конституційний переворот". Було очевидно, що офіційний Київ всіляко послаблює вагу і вплив Мєшкова на політичні процеси в Криму. Росія ж просто спостерігала за падінням авторитету свого колишнього призначенця за принципом "мавр зробив справу, мавр може йти".

В той же час, для офіційного Києва питання відставки Мєшкова та ліквідації інституту президентства в Криму стало справою честі. Центральній владі було зрозуміло, що фактор Мєшкова з кримської політики необхідно усунути, інакше ця законсервована проблема ще дасть про себе знати в недалекому майбутньому.

18 лютого 1995 в Сімферополі проходить з'їзд партії Союз за підтримку Республіки Крим. Делегати висловилися за відставку президента Юрія Мєшкова. 21 лютого Леонід Кучма видав Указ "Про деякі укази президента Автономної Республіки Крим" - фактично по Мєшкову було завдано головний удар. Мєшков не був готовий до такого повороту подій. Він далі сподівався на те, що його підтримає населення Криму і така близька його серцю Росія.

Однак події розвивалися за іншим сценарієм - написаним у Києві. 17 березня 1995 в резиденцію Мєшкова увійшла група спецназівців на чолі з полковником Шевченко. Охорона Мєшкова була обеззброєна, сам він - упакований в літак і відправлений до Москви. Дружина Мєшкова деякий час намагалася домогтися заступництва з боку Росії, але марно. Зрештою, 4 квітня 1995 Генеральна прокуратура України порушила кримінальну справу щодо Юрія Мєшкова - йому ставилося перевищення повноважень. Подружжя Мєшкових зрозуміло, що в Україну шлях для них закритий ...

Кримська проблема була вирішена. Як виявилося - тимчасово. Але якісно та ефективно - в наступні 19 років кримський сепаратизм був маргінальним і безпечним явищем. І лише незграбні дії нових київських властей, помножені на одночасні рішучі дії російської влади призвели до того, що Крим виявився відірваним від України. Хоча, було чимало й інших чинників, про які історикам ще належить сперечатися.

У кожному разі, оцінюючи події 2014 року, обов'язково будемо озиратися назад, в 1995 рік.

Зараз ви читаєте новину «Крим. Двадцять років тому». Вас також можуть зацікавити свіжі новини України та світу на Gazeta.ua

Коментарі

2

Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі

Голосів: 79692
Голосування Підтримуєте введення біометричного контролю на кордоні з РФ?
  • Підтримую. Тепер потрібно заборонити українцям їздити в Росію
  • Ні, нічого не дасть крім черг на кордоні
  • Потрібно вводити візовий режим
  • Краще заборонити росіянам в'їзд в Україну
  • Це нічого не дасть. Злочинці з РФ все рівно знаходитимуть способи потрапити в Україну
  • Досить повністю припинити транспортне сполучення з РФ
  • Сумнівне рішення. Такий контроль ще більше провокуватиме Росію. Можливе загострення на Сході
Переглянути