У Львівському медичному госпіталі зараз на лікуванні перебуває 82 поранених із зони АТО, 8 із них - у реанімації. Ще 180 зараз лікуються у госпіталях західного регіону. Із львівського госпіталю лише за минулий тиждень виписано 346 осіб.
За даними медиків, медичний заклад повністю забезпечується усім необхідним, в тому числі за рахунок волонтерів та благодійних організацій.
"Волонтери зустірчають кожного пораненого на КПП і вручають навіть набір для особистої гігієни, далі - забезпечують фруктами та вітамінами. Психіатричну допомогу надають, крім наших неврологів і психіатрів, психотерапевти і психологи із Львівської асоціації психологів та Київської асоціації психологів, - розповів полковник медичної служби Іван Богдан. - Єдине, чого б нам хотілося, - оновити операційний блок. Маємо там усе необхідне, але це обладнання вже застаріле і потребує оновлення. На обладнання і ремонт вентиляційного блоку потрібно 13,5 мільйони гривень. Кошти нам надходять через рахунки, які виставив гарнізонний храм Петра і Павла".
Gazeta.ua вдалося поспілкуватися із хворими. 21-річний Олександр Власенко має осколкове поранення у скроню. Він - доброволець, воював у 3 батальйоні 51 бригади, Волинська область. У цивільному житті працював інженером-електриком у Львові.
"Звикається до усього. Тому ніяких депресій, неадекватних реакцій у мене не було. Я був командиром конвою. Коли мене поранили, не мав на собі бронежилета і каски. Це мене врятувало. Бо пішла кров і я втрачав сили, із бронежилетом би не встав. А так ще зміг добігти до медичної частини. До Львова доправили літаком, - розповідає хлопець. - Командири нормальні, їх не можна звинувачувати ні в чому. Але за час служби вони звикли до паперової роботи".
35-річний Сергій працював юристом у львівському банку, мобілізований у травні. Від розриву снаряду втратив слух на одне вухо. Воює у 24 бригаді, м. Яворів.
"11 липня нас обстріляли, ми мали багато втрат. Були зневірені. А 13-го мені повідомили, що у мене народився син Микита. (Коли мене мобілізували, дружина була вагітна). Це була єдина хороша новина, яка підняла настрій і дух усім нашим хлопцям. Зі сином я познайомився, коли мене привезли на лікування. Воював я у піхоті. За час підготовки на Яворівському полігон у травні мене навчили тримати автомат і кидати гранати. Хоч таких як я і не відправляли в атаки, але, звичайно, цих знань дуже мало. За такий короткий термін мобілізованих неможливо добре підготувати до воєнних дій."
2 
35413
Коментарі