-Возвращаются лихие девяностые, бандитизм, человека в собственном доме застрелили, - каже одна жінка іншій на території парку "Феофанія" у столиці. Тут у ритуальному залі лікарні сьогодні вранці пройшло офіційне прощання із 57-річною Валентиною Семенюк-Самсоненко, екс-головою Фонду держмайна України, яку знайшли мертвою 27 серпня у селі Чайки на Київщині у своєму будинку.
Перед входом на східцях працівники ритуальної служби розстилають килими. Вони ж і заносять до просторого залу вінки у людський зріст із живих квітів. На стрічках написи:" Від "Соціалістичної партії", "Від друзів", "Від люблячих батьків, дітей і онуків". По центру ставлять з написом "Від Верховної ради України". Жінка була депутатом ВР трьох скликань.
Відвідувачі, дорогі автівки яких із водіями залишилися біля входу, стають у довгу чергу, щоб попрощатися із покійною. Вона у закритій лакованій труні. Перед нею - фото Валентини Петрівни у вишиванці на фоні голубого неба і пшениці. Доньки Людмила та Ганна у чорних брючних костюмах із запухлими обличчями сидять біля труни. Їх ззаду обіймають за плечі чоловіки. Обидва — кругловиді і невисокі. Троє онуків залишилися вдома.
-Не можу повірити, що вона це зробила сама (одна із версій загибелі -самогубство). Не в її це характері, - каже екс- голова Верховної Ради Олександр Мороз. Він трохи запізнився. - Яка депресія? А в кого її нема тієї депресії? Вона у кожного зараз, бо таке в країні робиться. А у Валі старенькі, немічні батьки, хіба б вона їх кинула? А діти, онуки? Вона ж центр великої родини.
Попрощатися приходять кілька депутатів, "соціалістів" ( Валентина Петрівна була членом "СПУ"): Василь Цушко, Микола Рудьковський, Петро Устенко. У зал набивається з три сотні людей, квіти складають горою на столики. Музика грає на скрипці мелодію: "Мамина вишня".
Після виступів підводиться, похитуючись, старша донька Людмила і просить усіх молитися за маму і цінувати та спілкуватися із близькими, поки вони живі.
-Где вы так долго? - питає вродлива білявка у помічника бізнесмена Віталія Самсоненка, з яким Валентина Петрівна прожила у шлюбі чотири роки. Пара неодноразово сходилася, розходилася, але вже два роки жила окремо.
-Только самолет сел. В Турции был.
Високий і сивий Віталій у костюмі з "голочки" підходить до будівлі. Якраз закінчилося двогодинне прощання і труну завантажили в катафалк- кадилак. Помічник домовився, щоб зумисне для Самсоненка машину відкрили. Бізнесмен поклав руку на домовину і заплакав.
-Не могла она затрелиться, ну ладно таблетку выпить, - шепочуться жінки у натовпі.
-Враги у нее были, - каже чоловік у сірому піджаку за їхніми спинами. - Это дела с новой приватизацией. Затрелили и дело с концом.
Ховати Валетину Петрівну везуть за 170 км у райцентр Ружин на Житомирщині. Вона звідти родом, там живуть батьки і брат Микола. Саме йому жінка зізналася два тижні тому, що її "замовили".
-Сказала, якщо таке станеться, то щоб поховали її біля першого чоловіка Толіка, - каже брат.
Анатолій помер у 1995-му, і жінка сама виховувала двох дітей.
У Ружині вулиця біля батьківської хати заставлена автівками. Більшість відвідувачів місцеві, із Житомира. З Києва людей приїхало мало. Біля двору - натовп земляків, багато однокласників, подруг. Кажуть, що покійниця бувала часто у батьків, навіть греблася на городі. Допомогла із будівництвом школи і церкви. Тільки найближчим дозволяють зайти до хати попрощатися.
-Ой дочечко, ой рибочко! - голосить мати. Жінці за 80-т, вона хворіє, ледве пересувається. До цвинтаря її ведуть попід руки. Процесію із трьох сотень людей супроводжує оркестр. Повсюди вздовж вулиць стоять земляки.
На цвинтарі для прощання із покійницею нап'яли високий відкритий червоний намет із китицями. Землю заслали килимами. Прощання починається із мітингу, де виступає обласне і місцеве начальство. Говорять про заслуги Валентини Петрівни і що її ім'ям треба назвати вулицю. Відспівують її три священники.
-Ми порадилися із керівництвом із Печерської лаври, - каже один у жовтій святковій сутані. - І схилилися до думки, що це вбивство, тому ми її відспіваємо. А хто сказав, що самогубство, хотіли поглумитися над її тілом, щоб її не можна було поховати по-християнськи.
Поховали жінку, як вона і заповіла, поруч із чоловіком. Для себе залишила місце ще тоді, у 1995-му.
3 
79692
Коментарі