В перуанських Андах, на висоті 4500 метрів над рівнем моря, виявлені сліди перебування первісної людини. Це найвища точка, куди добиралися давні люди.
Вчені поки не можуть пояснити, як мешканці стоянок в Андах (датують їх десятим тисячоліттям до нашої ери) могли виживати в умовах низької концентрації кисню, потужної сонячної радіації та екстремальних холодів.
Міжнародний колектив археологів досліджував дві стоянки: грот Кункайча, де первісні люди жили цілий рік, і розташовану вище стоянку Пукунчо.
Швидше за все, на території навколо Пукунчо полювали на лам-вігонь. Міграції цих високогірних тварин проходять у відомому та передбачуваному ритмі. Хоча мисливці теоретично могли залишатися там цілий рік, сезон дощів і небезпека переохолодження, а також необхідність підтримувати контакти з одноплемінниками і збирати їстівні рослини змушувала їх періодично спускатися в інші райони.
У гроті Кункайча виявили закопчену стелю (що свідчить про використання вогню) і наскельні малюнки. Там же знайшли численні кам'яні знаряддя (з обсидіану, андезиту, яшми), що застосовувалися для полювання і обробки туш убитих тварин - лам-вігонь і гуанако.
Учені поки не зрозуміли, чи вимагало життя на такій висоті від мисливців-збирачів особливих генетичних механізмів адаптації, або ж клімат Анд кінця плейстоцену був набагато м'якшим, ніж вважалося раніше. Так чи інакше, люди пристосувалися до екстремальних високогірних умов через всього дві тисячі років після своєї появи на південноамериканському материку: тобто акліматизація за біологічними мірками сталася у рекордно короткі строки.
2 
35413
Коментарі