"У постаті Шухевича відбився весь трагізм нашої історії" - історик Василь Павлов

 

 

- Для сучасного українського суспільства Роман Шухевич є одним з символів боротьби за незалежність України у ХХ ст., який поклав своє життя за неї, - говорить про постать Романа Шухевича історик Василь Павлов. Сьогодні, 30 червня 2015 року, минає 108 років від дня народження одного з лідерів ОУН.

- Ставлення до Шухевича є різним, - продовжує історик. - Причиною регіональних відмінностей у сприйнятті цієї видатної особистості є особливості національної пам'яті різних частин України. До недавнього часу цілком позитивному сприйняттю особи Романа Шухевича на Заході України протистояло абсолютно негативне відношення на Сході нашої країни. Але події останнього часу поступово його змінюють.

Як відрізнялося сприйняття цієї постаті сьогодні і в радянські часи?

У постаті Шухевича відбився весь трагізм нашої історії, коли українці змушені були воювати на боці одного з агресорів. І саме такі епізоди (служба у спеціальному відділ "Нахтигаль") ставали основою радянської пропаганди. При цьому замовчувались інші факти, які не вписувались у її концепцію співробітництва українських націоналістів з нацистами – порятунок євреїв під час Голокосту, служба у лавах УПА значної кількості червоноармійців, провокативні дії червоних партизан стосовно мирного населення.

Чи здатна посать Романа Шухевича об'єднати українців?

На мою думку, так. Постать Шухевича є такою, що відображає всю суперечливість української історії. Але його особисті якості – честь, відвага, військові здібності, ставлення до жінки, дозволяють побачити в ньому реальну особу яка жила у реальний час. І це зараз близько багатьом.

Як сам Шухевич пояснював свою роль у історії? У нього було якесь особливе бачення історії та свого місця в ній?

Роман Шухевич, літо 1944 р.: "Ми усі — вояки УПА і всі підпільники зокрема, і я — свідомі, що раніше чи пізніше нам доведеться згинути в боротьбі з брутальною силою. Але, запевняю вас, — ми не будемо боятися вмирати, бо, вмираючи, будемо свідомі того, що станемо добривом української землі. Це наша рідна земля потребує ще багато добрива, щоб у майбутньому виросла на ній нова українська генерація, яка довершить те, що нам не суджено було довершити."