"In Memoriam. У лікарні в Бельгії помер Ярослав Добош", - написав сьогодні вранці Вагтанг Кіпіані. - "Він був гідною й доброю людиною. Вічная пам'ять."
Сьогодні ім'я Добоша майже нічого не говорить пересічному українцеві, але 40 років тому його знав майже кожен.
15 січня 1972 року газета "Радянська Україна" повідомила: "Органами Комітету державної безпеки при Раді Міністрів УРСР за проведення підривної антирадянської діяльності заарештовано туриста з Бельгії Ярослава Добоша. Ведеться слідство".
Все почалося наприкінці 1971 року, коли студент Лювенського університету, громадянин Бельгії 25-річний Ярослав Добош прибув до СРСР в якості туриста. У Києві він познайомився з українськими дисидентами, які передали йому самвидав для передачі на Захід. Але 4 січня наступного, 1972 року, його заарештували на кордоні. Весь самвидав вилучили.
Арешт Добоша став приводом для арештів української інтелігенції. Арешти почалися 12 січня 1972 року. Про них через місяць написала радянська преса: "Органами Комітету державної безпеки при Раді Міністрів УРСР за проведення на території республіки ворожої діяльності заарештовано підданого Бельгії Добоша Ярослава.
Попереднім слідством встановлено, що Добош прибув для виконання злочинного завдання зарубіжного антирадянського центру ОУН, що перебуває на утриманні імперіалістичних розвідок і використовується ними в проведенні підривної діяльності проти Радянської держави.
За проведення ворожої соціалістичному ладові діяльності і в зв'язку з справою Добоша притягнуті до кримінальної відповідальності Світличний І.О., Чорновол В.М., Сверстюк Є.О. та ін. Слідство триває."
Серед заарештованих згадане ім'я В'ячеслава Чорновола, який був головним редактором "Українського вісника" - першого періодичного видання українських дисидентів. Він містив не тільки інформацію про репресії та становище політв'язнів, а й подавав твори, поширені в самвидаві – дослідження з історії, дані щодо геноциду українців, літературознавчі роботи, вірші, прозу. У розповсюдженні "Вісника" брала активну участь велика кількість дисидентів. Він також передавався за кордон. Однак арешти призупинили видання "Українського вісника".
2 червня 1972 року Ярослав Добош після ретельної обробки КДБ дав прес-конференцію, на якій визнав, що зустрічався у Львові та в Києві і "обмінявся інформацією" з кількома шістдесятниками. 5 червня це показали на центральному телебаченні.
Після цього Добоша "видворили" з СРСР. На першій же прес-конференції він відмовився від свідчень, які дав під погрозами в слідчому ізоляторі КГБ та перед журналістами в Києві.
Серед українських дисидентів досі немає єдності, ким був Ярослав Добош - випадковою жертвою чи завербованим агентом КДБ.
Дисидент Василь Овсієнко, заарештований у 1972 році, згадує: "Я пізніше, коли був заарештований, читав покази Ярослава Добоша і дійшов висновку, що це була, мабуть, людина випадкова. Я не впевнений, чи він був справді завербований КДБ, чи це просто так, зі своєї наївності цікавився, чи мав якесь там завдання від своїх керівників чи не мав – Бог його знає. Але його КДБ використало досить таки вдало. Він розказав усе, що знав і чого не знав, виступив із заявою по телебаченню, та заява була опублікована у пресі. Його випустили, а все це стало приводом для масових арештів української інтелігенції."
Після погрому 1972 році дисидентський рух в Україні зазнав сильного удару і відродився вже у 1977 році, коли була заснована Українська Гельсінська спілка.
9 
35413
Коментарі