Перша телефонна будка була введена в експлуатацію головпоштамтом Англії в 1921 році. Вона мала скляні двері, дах у вигляді ажурного спису, пофарбована у червоний колір. Але влада вважала конструкцію недолугою. Було оголошено конкурс на кращий дизайн телефонних кіосків. Переміг архітектор Джайлз Гілберт Скотт. Він запропонував традиційний англійський стиль. Єдиним недоліком був колір – срібний. Керівництво поштового управління зупинилося на ярко-червоному, аргументуючи, що його легко розгледіти навіть у лондонських туманах.
Але цього разу дизайн не сподобався британцям. Нові будки, вважали жителі, були потворними на фоні акуратних англійських вулиць. Але до їхньої думки дослухалися лише в кінці 60-х років минулого століття. Лише тоді з'явилися більш вдосконалені варіанти, будки були пофарбовані у жовто-білі кольори. Але згодом їх перефарбували у червоний колір. Вони стали візитною карткою Англії.
Вуличні телефони називали кіоск №1. Зазвичай встановлювали в надто людних місцях. В будці можна було розмовляти по телефону навіть на дуже галасливій вулиці чи просто перечекати дощ. Телефонні будки поділялися на ті, в якій можна курити, і в якій - заборонено. Згодом кіоски з телефонами появилися і в інших країнах. Дизайн конструкцій міг бути не передбачуваним. Наприклад, коли кілька телефонних будок утворюють ряд падаючого доміно, були кіоски у вигляді земної кулі, акваріуму, скляної сови. Таксофони встановлювали і в напівзакритих конструкціях чи просто під козирком. Їх оздоблювали у вигляді героїв мультфільмів, тварин, птахів і фруктів. Прилаштовували до стіни якоїсь будівлі чи встановлювали просто на вулиці.
Найбільша кількість телефонних будок у Лондоні становила 150 тисяч. Дотепер залишилося лише 13 тисяч. Лондонці скаржаться, що в будках неблагополучна молодь займається не пристойними справами. Але є і прихильники телефонних будок, які вважають, що вони нагадують про цікавий архітектурний проект. Завдяки такій версії, близько 2,5 тисяч червоних будок оголошені архітектурними пам'ятками і знаходяться під захистом держави.
Щоб зберегти решту телефонних будок, у 2009 році їх почали продавати за символічну плату бажаючим переобладнати на свій смак. Протягом трьох років було продано 1,5 тисячі автоматів. Вони перетворилися на художні галереї, кафе, виставки флористів, продуктові магазини. Але найбільшу популярність здобули бібліотеки. В них можна взяти книгу, журнал або DVD-диск із фільмом, взамін залишити свої варіанти. Таким чином в невеличкій бібліотеці відбувається оновлення фонду. Недавно в Лондоні з однієї телефонної будки зробили безкоштовну станцію зарядки ґаджетів. На даху встановили сонячну панель. За 10 хв. можна поповнити запас батареї на 20%. В день "зарядний" кіоск обслуговує майже сотню телефонів.
На земній кулі є територія, де стояла всього одна телефонна будка. Вона була встановлена в 1960 році в пустелі Каліфорнії. Зробили це геологи на період проведення там розвідувальних робіт. Після їх закінчення будка з діючим телефоном продовжувала функціонувати серед пісків. Майже через 40 років пронеї дізнався чоловік на прізвище Дьюк. Почав дзвонити на її номер, через місяць йому відповіла невідома жінка по імені Лорин. Про це він розповів на своєму сайті і вказав номер телефону будки. Після цього дзвінки в ній були безперервними. Людей захоплювала можливість подзвонити "в нікуди" і отримати звідти відповідь. В 2000 році будку було демонтовано, причиною стало засмічення території від великої кількості прихильників. Останніми на місці будки було встановлено меморіальну дошку.
В Україні перші телефонні будки появилися в 1914 році в Києві. Їх було лише вісім. На той час три хвилини розмови коштувало 15 копійок, це були не малі гроші. Тому дзвонити могли лише багаті. За радянських часів, з кінця 60-х років, розмова по місту становила 1 і 2 копійки за хвилину. Спритні абоненти вміли обдурити таксофон і розмовляли безкоштовно. В потрібний момент рукою притримували монету, щоб вона не впала в монетоприймач. Автомат спрацьовував на з'єднання й можна було розмовляти ще хвилину. Інколи це вдавалося зробити по кілька разів і в кінці ще й забрати монетку. Хвилина міжміських переговорів із телефонної будки коштувала 15 копійок.
4 
35413
Коментарі