Коли на Різдво 1944 року Червона Армія підступала до Будапешта, жителі угорської столиці не усвідомлювали, що на них чекає. Про це повідомляє ресурс historia.newsweek.pl.
Свят Вечір1944 року в Будапешті виглядав як завжди: по радіо транслювалися колядки, курсували трамваї і таксі, працювали кав'ярні, ресторани та магазини. Але на місто чекала трагедія — одна з найбільш кривавих битв Другої Світової війни.
Тридцятого грудня розпочався потужний штурм, якому передували авіаційні нальоти. Запаси провіанту в місті закінчилися через 12 днів. Катастрофічна ситуація з пораненими. Молодий солдат згадував: "Хтось схопив мене за руку. Це була дівчина зі світлим волоссям і красивим обличчям. Вона благала мене, пошепки: "Візьми пістолет і вистріли в мене. Я дивився на неї з жахом, я зрозумів, що вона не має ніг."
Більшість угорських нацистів втекли з міста, втім там залишилися дві тисячі фанатичних бійців, які в останні дні влаштували справжнє полювання на євреїв; їх ця акція цікавила більше, аніж битва з Червоною Армією.
В січні радянські атаки активізувалися, пішли у справу танки та вогнемети, не зважаючи на це, під контролем Червоної Армії було 114 кварталів з 608.
13 лютого Будапешт капітулював. То була битва, що, на думку істориків, по своїй трагічності стоїть поруч із Сталінградською або взяттям Берліна.
Після здобуття міста маршал Радіон Маліновський видав військовий наказ, що протягом двох днів в Будапешті можна безкарно грабувати, вбивати та гвалтувати. Командувачі українських фронтів надавали спеціальні команди забирати твори мистецтва і всі цінні речі з приватних будинків, музеїв, урядових будівель, церков, навіть розірвати сейфи посольств нейтральних країн.
Однак, найстрашніше випробування стосувалося дівчат. Офіційно жертвами згвалтувань в самому Будапешті було 100 тисяч жінок, часто їх ще й заражали венеричними захворюваннями. Після окупації країни Радянським Союзом майже 600 тисяч угорців були заслані табори, а третина з них ніколи не повернеться.
2 
35413
Коментарі
2