Польські історики не зацікавленні в об'єктивному дослідженні Волинської трагедії 1943-1945 років.

Про це на прес-конференції в Укрінформі розповів історик Володимир Сергійчук.

Поляки і росіяни завжди ділили Україну ще від часів Хмельниччини.

"Востаннє вони поділили Україну 1921 року. Тоді Пілсудський підписав у Ризі мирний договір з Леніним. За цим миром, поляки отримали не лише Галичину, а й Волинь і частину білоруських земель. Підписанням цієї угоди поляки не лише зрадили Петлюру. Історія повернулася до них бумерангом. У серпня 1939 року Гітлер і Сталін вчетверте поділили Польщу", - наголосив Володимир Іванович.

На його думку, поляки зараз хочуть нав'язати своє бачення історії.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Раду закликали встановити дні вшанування жертв польських репресій

"Я завжди говорю мовою документів. 1944 року на Волинь прийшла радянська влада. Вона склала поіменні списки людей, які загинули під час війни. Крім того, окремо написали причини їх смерті. За цими списками видно, що багато людей загинули від рук польського підпілля. Коли ми привезли ці списки до Варшави, то ветерани Армії Крайової (польська підпільна організація часів Другої світової війни. - Gazeta.ua) плювалися. Вони досі не готові визнати правду", - сказав історик.

За його словами, польські історики більш схильні довіряти спогадам ветеранів, ніж документам.

"Тому перед українськими істориками стоїть дуже важливе завдання - розказати правду про Волинську трагедію", - зазначив Сергійчук.

Нагадаємо, 7 липня Сенат Польщі прийняв резолюцію, в якій вшанував жертв Волинської трагедії й запропонував Сейму встановити 11 липня Національним днем пам'яті жертв геноциду, здійсненого українськими націоналістами проти поляків. 22 липня Сейм Польщі слідом за Сенатом країни визнав Волинську трагедію геноцидом українців проти поляків у Другій світовій війні. 30 серпня українці звернулися до польського парламенту скасувати ці постанови. Вони суперечать історичній правді і підривають довіру між двома народами.

×