Будівлю Ремісничої палати на давній площі Стрілецькій ( нині пл. Данила Галицького, 1 ), за проектом Яна Протшке почали споруджувати ще напередодні Першої світової війни, однак остаточно завершити проект вдалося вже у 1919 році.
Будівлю прекрасно облаштували - великий зал, призначений для проведення спільних зібрань представників ремісничих професійних об'єднань, окремі приміщення для Спілки виробників сирих шкір, Спілки ювелірів і годинникарів, показові класи для підмайстрів.
Але добрим задумам завадила повоєнна криза, за нею світова економічна криза. Ремісничі професії все більше асоціюються з важкою працею за мізерну плату, із злиденністю.
Водночас будинок Ремісничої палати, наче підкреслюючи скрутні часи, стає нагадуванням про кривавий страйк 1902 року у Львові.
Робітничий виступ на площі Стрілецькій 1902 року несподівано завершився бійкою із солдатами і кровопролиттям із жертвами серед робітників. Своєрідним нагадуванням про ті події стали фігури муляра і коваля на фасаді Ремісничої палати. Довго серед львів'ян ходила "байка", що в такий спосіб влада "увічнила", як президент – коваль розправився з робітниками .
Будівля була змушена виживати. Майже відразу великий зал палати використовувався як кінозал під назвою кінотеатр "Балтик". Він функціонував і під час І Світової війни. Після війни кінотеатр, який мав назву "Штука", відновив діяльність 1926 року, його власником був відомий кіновласник Марек Парізер. Під цією назвою кінотеатр діяв до 1941 року, в часи німецької окупації тут працював кінотеатр "Космос".
Після ІІ Світової війни у приміщенні Ремісничої палати прем'єрним спектаклем "Івасик-Телесик " у 1946 році відкрився ляльковий театр, який продовжує свою роботу й сьогодні.
Коментарі