Свято Михайла здавна відзачалося в Україні, адже святий був головним покровителем столиці, а значить, і всієї країни. Святий Михаїл – один з семи архангелів, згаданих у Біблії на ім'я. У перекладі з давньоєврейської Михаїл означає "хто як Бог", "хто рівний з богом". Пророк Даниїл називає його "князем" обраного народу, що змагається з "князем царства Персидського", тобто з дияволом. Під час остаточної битви добра і зла Михаїл постане проти нечестивих – усіх, кого не вписано до "книги життя".
Візантійська культура сприйняла архангела Михаїла в першу чергу як архистратига – зверхника небесного війська. Вже у ІV ст. у Константинополі існував так званий "Михайлеон" – храм, який уславився багатьма чудесами. Архістратига Михаїла вважали захисником Візантійської імперії та покровителем імператорів-полководців з їхніми арміями. Саме в такому розумінні культ архангела Михаїла потрапив у Київську Русь.
Першим храмом, спеціально присвяченому "князю ангелів" у Києві, став собор Чуда архангела Михаїла, збудований у 70-ті роки ХІ ст. у Видубицькому монастирі. У 1108 році був закладений Михайлівський золотоверхий храм. Дуже давнім є геральдичне зображення св. Михаїла, що нерідко зустрічається на великокнязівських печатках ХІІ-ХІІІ ст.
За часів Речі Посполитої герб Київського воєводства зображував срібного ангела на червоному тлі. Від Польщі "архангельський" герб Києва перейшов до Московського царства, не змінивши спочатку навіть червоного кольору тла. Тут ангела зображено готовим до бою: правицею він войовничо підніс меч і тримає щит. У доповіді Сенату за 1782 рік про затвердження гербів міст Київського намісництва, в тому числі і Києва, ангела представлено на блакитному тлі і названо на ім'я Михаїл. На одній з гравюр ХVІІІ століття цей герб супроводжувався написом: "Надихаючись великим, будь вірний малому".
День "князя ангелів" – небесного покровителя стольного Києва, а відтак й усієї України, вважався присвятком. По селах пам'ятали, що Михайло неодмінно сповістить про зиму, "бо приїжджає на білому коні", тому від цього дня череда вже не йшла в поле. Деінде пастух виходив на вулицю й питав людей, чи добре він пас худобу, а хто не заплатив пастухові, той повертав борги. А ще пастуха стригли – бо ціле літо він не стрижеться, щоб худоба не слабувала. Після Михайла закінчується весільний сезон і дівчата женихами не перебирають: "Після Михайла, хоч і за шкандибайла".
6 
35413
Коментарі