130 років тому, 7 жовтня 1885 року в Копенгагені в Крістіана і Елен Борів народився хлопчик Нільс Хенрик Давид. Він був другим із трьох дітей Борів. Батько був відомим професором фізіології Копенгагського університету. Мати - з заможної єврейської родини. Її батьки були впливовими людьми.
"Я ріс в сім'ї з глибокими духовними інтересами, де звичними були наукові дискусії. Для мого батька навряд існувало строге розмежування між його науковою роботою і живою цікавістю до всіх проблем людського життя", - згадував Нільс Бор.
У школі Нільс був успішним з усіх предметів, особливо у фізиці та математиці. Був високого зросту, мав спортивну статуру. Однокласники його називали "ведмедем". Разом з братом Гаральдом, майбутнім відомим математиком, були затятими футболістами. Грали в клубі, який заснував їхній батько. Але молодший Гарольд обігнав Нільса, його включили до складу збірної Данії на Олімпійських іграх. Нільс був кандидатом до збірної команди своєї країни в якості запасного воротаря. У Копенгагені Бора знали більше як футболіста, ніж як знаменитого фізика. Коли в 1922 році Нільсу дали Нобелівську премію з фізики, то в місті говорили: "Нашому воротареві дали Нобелівську премію".
В 1903 році Нільс Бор вступив на природничий факультет місцевого університету. Одного разу на екзамені з фізики між студентом і викладачем виникла суперечка. Треба було дати відповідь на питання: яким чином можна виміряти висоту будівлі за допомогою барометра.
"Потрібно піднятися на дах будівлі з барометром, спустити його вниз на довгій мотузці. А потім витягнути назад і виміряти її довжину. Це і буде точна висота будівлі", - відповідв Нільс.
Відповідь була правильною, але з іншої сторони екзамен був з фізики, а відповідь не мала нічого спільного з наукою. Викладач хотів занизити оцінку, але студент наполягав, що це не справедливо. Обидва погодилися, що розсудити їх може хтось третій. Викладач звернувся до президента Королівської академії. Нільсу Бору дали шість хвилин на підготовку й попередили, що відповіддю має продемонструвати свої знання з фізики. Залишалася хвилина, але екзаменаційний листок був порожній. Нільс пояснив Резерфорду, що має кілька варіантів відповідей й обирає кращий. Той попросив студента відразу відповісти.
"Підніміться наверх з барометром і скиньте його вниз, замірюючи час падіння. Опісля, використовуючи формулу, можна вирахувати висоту будівлі", - видав Нільс. Викладач змушений був визнати свою поразку.
Бор серед студентів був настільки успішним, що на другому курсі професор брав його в помічники. На останньому курсі за дослідження поверхневого натягу води з вібрації водяного струменя Нільса нагородили золотою медаллю Копенгагенської академії наук. Його докторська дисертація з теорії електронів в металах вважалася майстерним теоретичним дослідженням.
В 1911 році в житті Бора стався вирішальний поворот. У жовтні на щорічному святковому обіді у Кавендишській лабораторії він вперше побачив Ернеста Резерфорда. Він справив на Нільса сильне враження і молодий вчений зацікавився роботою старшого колеги в Манчестерському університеті. Резерфорд з науковцями вивчав питання радіоактивності елементів і будови атома. На початку 1912 року Бор переїхав до Манчестера. На кілька місяців занурився в ці дослідження, вивів багато наслідків з ядерної моделі атома, запропонованої Резерфордом, яка не отримала ще широкого визнання. Дискутував з Резерфордом та іншими вченими, що спонукало його до створення власної моделі будови атома.
В 1912 році повернувся в рідне місто, працював асистентом-професором. Цього року одружився з Маргарет Нерлунд, дочкою аптекаря. Вона чекала коханого два роки після їхнього знайомства.
"За рік до весілля ми були заручені. Одружилися 1 серпня і поїхали в подорож в Англію. Впродовж тижня бували в Кембриджі у Резерфорда. Я йому залишив свою роботу над гальмуванням альфа-частин", - казав Нільсон.
Перші роки подружнього життя Нільсон Бор працював над проблемами, що виникають у зв'язку з ядерною моделлю атома. Він припускав, що електрони мають деякі дозволені стійкі орбіти. На них вони не випромінюють енергію. Набувають або втрачають лише у випадку, коли електрон переходить з однієї орбіти на іншу. Ця ідея була революційною, оскільки, згідно з класичною теорією, їх орбіти могли розташовуватися на будь-якій відстані від ядра.
Модель Бора дозволяла вирішити проблеми, які давно бентежили фізиків. Опублікована теорія в 1913 році принесла йому популярність, його модель атома стала відома як атом Бора. Резенфорд запропонував Бору ставку лектора в Манчестерському університеті, а через два роки - пост професора, створений для нього в Копенгагенському університеті. Нільсон Бор продовжував працювати над будовою атома. У 1920 році заснував Інститут теоретичної фізики в Копенгагені, яким керував до кінця свого життя. В 1922 році Бор був нагороджений Нобелівською премією з фізики.
У 1924 році Бор купив садибу з великим лугом в Луннене. Тут, на прекрасному лузі, йому дуже подобалося відпочивати. Разом дружиною та дітьми він здійснював велосипедні прогулянки в ліс, купався в морі, грав у футбол. Нільсон і Маргарита Бор жили щасливо. У них народилося шестеро синів, один з яких теж став відомим фізиком і отримав Нобелівську премію.
"Наші батьки так багато значили одне для одного. Не можна відмітити, яку в роль в сім'ї грала мама. Її думка для батька була вирішальною. Його життя було її життям. В будь-якій події, маленькій чи великій, мама приймала участь. І, звісно, була найближчим радником батька, коли йому треба було прийняти важливе рішення", - згадував один із синів.
У 20-тих роках Нільс Бор зробив вирішальний внесок, який було названо копенгагенською інтерпретацією квантової механіки. Метод його наукової роботи був незвичайним. Найкраще його думка працювала, коли він не писав, а диктував. Бор завжди потребував присутності людини, з якою міг обговорювати проблеми.
У 30-ті роки Нільс Бор звернувся до ядерної фізики. На той час італійський фізик Енріко Фермі зі співробітниками вивчали результати бомбардування атомних ядер нейтронами. На початку 1939 року Бор визначив, що один зі звичайних ізотопів урану розчеплюється. Він мав значний вплив на розробку атомної бомби.
У перші роки в окупованій німцями Данії Нільс Бор продовжував працювати над теоретичними деталями поділу ядер. Але 29 вересня 1943 року йому стало відомо, що німці хочуть його родину заарештувати. Разом з іншими данськими євреями мали відправити в Німеччину. Тієї ж ночі всій родині вдалося переправитися в Швецію. Звідти він разом із сином Оге перелетів до Англії, в порожньому бомбовому відсіку британського військового літака.
Нільс Бор вважав створення атомної бомби технічно нездійсненним, але в Америці вже почалася робота над її створенням. Їм потрібна була його допомога. В кінці 1943 році Нільс Бор і його син-фізик Оге відправилися в Лос-Аламос для участі в роботі над Манхеттенським проектом. Старший Бор зробив низку технічних розробок при створенні бомби. В кінці війни його дуже хвилювали наслідки застосування атомної бомби в майбутньому.
Після війни Бор повернувся до Інституту теоретичної фізики. Допоміг створити Європейський центр ядерних досліджень. Взяв участь у заснуванні Нордичного інституту теоретичної атомної фізики в Копенгагені - об'єднаного наукового центру Скандинавських держав. Виступав в пресі за мирне використання ядерної енергії і попереджав про небезпеку ядерної зброї. У 1950 році відправив відкритий лист в ООН, повторивши свій заклик військових років до "відкритого світу" і міжнародного контролю над озброєннями.
В останні роки свого життя Нільс Бор займався квантовою фізикою і молекулярною біологією. За що отримав першу премію "За мирний атом". У нього була репутація опікуна молодих фізиків. Багатьом замінив батька. Бора називали "директором атомної теорії". Його і дружину Маргарет називали "другою королівською сім'єю Данії". В своєму будинку подружжя приймало королеву Єлизавету ІІ, імператора Японії і багатьох інших коронованих осіб.
Нільс Бор помер 18 листопада 1962 року в своєму будинку в Копенгагені в результаті серцевого нападу.
4 
35413
Коментарі