55-річний історик Роман Коваль припускає, що Крим Україна зможе повернути уже невдовзі. Натомість Кубань, яка колись була українською, за десятиліття перебування в Росії стала найбільш українофобським регіоном імперії.
Коли ми зможемо повернути Крим?
— Думаю, наступний сезон ми зустрінемо в Криму. Зараз не треба звикати до думки, що Крим уже не наш. Треба показати, що наші діди і прадіди мали такого ж самого ворога, і вони його вигнали з Криму. Зможемо зробити це і ми.
За яких умов це відбудеться?
— Крим ми ми зможемо повернути лише тоді, коли Росія почне програвать, коли Америка дасть їй по носі. В принципі у них достатньо важелів. Польща, Литва і Латвія б'ють на сполох: якщо здамо Україну, наступними будемо ми. Так само коли була в Грузії агресія, казали, що наступною буде Україна. Ми не вірили в це. Так воно сталося.
Чи доцільно вести мову про повернення Україні Кубані? Чи є в цьому український інтерес?
— Мене письменник Ренат Польовий притягнув до цієї теми кубанської. Він перший український дослідник Кубані 90-х років. Це зараз уже ми знаємо багато. А тоді по крупинках збирали. Нічого не було: ні фотографій, ні інформації. У нього жінка кубанська козачка. Я йому якось кажу: пане Ренате, давайте оці ваші публікації оформимо в книжку. Готуючи цю книжку, я втягнувся в цю тему. Потім вийшла вже моя книжки "Нариси з історії Кубані", потім "Тернистий шлях кубанця Проходи". Я цю тему трохи знаю. Такою, як вона є зараз, Кубань нам не потрібна.
Чому?
— Ідеологія людей. Я розчарований насамперед в кубанському козацтві. Ще сто років тому кубанські козаки були ударною силою російського імперіалізму. Вони і нині одночасно українською мовою говорять і творять злочини. Українські прізвища в них - Запорожець, Вовк, Убийлихо, і от ці люди - не українці. Кубанські козаки самі підготували свою трагедію. Як вони упосліджували українців, які приїздили пізніше на Кубань. Робили їх паріями на цій землі. У книзі про це пишу. Українець Прохода своєю працею створив величезне господарство - тисячі тонкорунних овець, величезні стада худоби, птаство, у нього там були найсучасніші американські молотилки. Але він це зробив на орендованій землі. Він не мав права як іногородній купити цю землю. Оренда закінчилась. Казаки не захотіли її продовжувати. Погодилися продати йому трошки але за вдесятеро вищою ціною. Він розпродав своє господарство. Лишився на тих клаптиках землі. Минули кілька років. Козаки відмовилися і їх продавати: у нас підросли діти, нам треба. Тоді він палить своє господарство, свою хату, будівлі господарчі, рубає свої сади. Він був уже старий, хворий, немічний. Він настільки лютий на них за те, що його зробили бідняком, що він навіть засипав свої криниці, щоб козаки не пили з них води. Зараз кубанські козаки теж воюють проти нас. Нам Кубань зараз неактуальна. Ми не переваримо її. Вони російські патріоти. Кубанські козаки і 40 років тому не були українськими патріотами. А зараз тим більше.
4 
35413
Коментарі
1