Знайомство львів'ян з лижами або, як їх ще тоді називали, "нартами" відбулось десь на межі XIX та XX ст. Про це інформує "Фотографії старого Лева".

Особливу популярність лижі отримали після зимового сходження на Говерлу, що відбулося в 1897 році . За кілька років кількість любителів мандрівок на лижах зростає і вже взимку 1906-1907 рр. вони створюють у Львові "Карпатське Нартярське Товариство", до якого увійшло 22 нартярів. Товариство провадило навчання елементарної їзди на лижах та удосконалення майстерності лижників. Вже у січні 1908 року Товариство видало брошуру з інструкціями під назвою "Нарти та їх використання" авторства Романа Кордиса.

З роком в рік Карпатське Нартярське Товариство набирало все більшої популярності. Перед початком Першої світової війни Клуб нараховував 403 члени. Однак, діяльність цього товариства була радше туристичною чи спортивною. Зокрема з відомостей про нього не має жодних згадок про спортивні змагання серед нартярів.

Перша ж згадка про змагання лижників у Львові датується 1908 роком. Тоді замітку про лещатарство опублікував львівський часопис "Сокільські Вісти". В тому ж році так званий батько українського спорту професор Іван Боберський започаткував лижні змагання серед членів гімназійного спортивного гуртка, а згодом – і лижні пробіги довкола Львова.

Подальшого розвитку лижний спорт набув після закінчення Першої світової війни. Зокрема, 9 грудня 1924 року за ініціативи викладача фізкультури Степана Гайдучка було проведено загальні зборами ентузіастів лижного спорту. Результатом цих зборів стало створення Карпатського лещетарського клубу (КЛК) – громадської спортивної організації, яка об'єднувала лещетарів-аматорів. Тоді ж на зборах одразу ж затверджено й статут нового Клубу. Метою діяльності КЛК було плекання товариського життя між членами клубу, а також поширення лещетарського та інших видів спорту серед українського населення Карпат.

Окрім, спеціально створених лижних товариств, популяризацію лижного спорту здійснювали й уже існуючі загальні спортивні товариства. Зокрема, у 1920-х роках за ініціативи активного діяча спортивного клубу "Погонь" Вацлава Кухара на вулиці Опришківській, що тоді звалась Дорога Кисельки, було споруджено 900 м траси, що призначалася, в першу чергу, для використання спортсменами санної секції клубу, однак використовувалась також і лижниками. Проте, після Другої світової війни ця траса зникла.

Львівські любителі покататися на лижах "окуповували" усі парки міста. Найпопулярнішим місцем для катання звісно був Кайзервальд з його багатими схилами. В 30-х роках XX ст. сторіччя він був своєрідним центром зимових видів спорту Львова. Тут навіть діяв трамплін для прижків на лижах. Не меншої популярності у лижників користувалися парк на Високому Замку та Стрийський парк, в котрих можна було знайти і круті схили, і засніжені рівнини, котрі обирали любителі лижного бігу. А от для дітей, що тільки робили свої перші кроки на лещетах, лижною трасою ставала будь-яка засніжена вулиця міста.

×