Працівники Інституту демографії та соціальних досліджень поширюють неправдиву інформацію про кількість жертв Голодомору 1932-1933 років. Професор Станіслав Кульчицький, якого вважають "провідним експертом з Голоду" в інтерв'ю українським і закордонним ЗМІ називає цифру 4 мільйони. Саме стільки, на його думку, українців загинули від рук радянського режиму. Історики занепокоєні таким применшенням кількості смертей. На науковій конференції "Голодомор 1932-1933 років: втрати української нації" вони винесли резолюцію: "обстоювана Інститутом демографії кількість втрат є неостаточною та умовною". Участь у конференції взяла гендиректор Національного музею "Меморіал жертв Голодомору" Олеся Стасюк.

Gazeta.ua публікує розмову з нею.

Яку реальну кількість жертв Голодомору називають науковці?

- Науково обґрунтовані втрати від Голодомору 1932-1933 років в УРСР становлять щонайменше 7 мільйонів, за межами УРСР – на Кубані, у Центрально-Чорноземній області, Поволжі та Казахстані – щонайменше 3 мільйони. Рекомендуємо використовувати такі цифри освітнім закладам, музейним установам, ЗМІ, дипломатичному корпусу.

 

Кому вигідно применшувати кількість загиблих?

- Доктор історичних наук, професор Станіслав Кульчицький давно працює в Інституті історії НАН України. Йому 79 років. Працював ще за радянського часу, коли про Голодомор ніхто не говорив, а він його називав "продовольчі труднощі".

Працівники Інституту демографії для визначення кількості загиблих під час Голоду користуються сфальсифікованими документами радянського часу - московськими архівами. Книги реєстрації смертей - некоректне джерело, бо не всі смерті реєстрували. Окрім того, не всі книги збереглися. Матеріали Всесоюзних переписів 1937 і 1939 років – сфальшовані. Про це йдеться в листах начальника управління народно-господарського обліку Рябичка до голови РНК УРСР Коротченка за 30 січня і 2 лютого 1939 року. Інститут також не враховує у загальну кількість жертв Голодомору гіпотетичну кількість померлих через природні чинники - і це аморально. Нехай доведуть, що та бабця або дідусь мали би померти природно саме під час Голоду.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Відродження можливе тоді, коли народ не втратив свою пам'ять"

Яке значення для України має кількість жертв від Голоду у глобальному масштабі?

- Відомі українські юристи Володимир Василенко і Мирослава Антонович говорять, що кількісний показник убитих під час геноциду - не головний. Визначальним є наявність наміру. Проте знати кількість загиблих треба і задля вшанування пам'яті кожної жертви народовбивства, і для визначення масштабу злочину. Адже кількість прямих жертв українців могла бути значно більшою. На межі вимирання голодували 22,2 мільйонів осіб. Середня смертність становила 35 відсотків. У багатьох районах – зокрема Уманському, Калинівському на Вінниччині, кількох районах Полтавщини – коливалася в межах 70 відсотків.

 

Чому в Європі досі не називають 1932-1933 роки в Україні геноцидом нації?

- Насамперед через недостатню роботу керівництва держави й дипломатичного корпусу.

Особливої шкоди завдав виступ президента України Віктора Януковича на засіданні Парламентської асамблеї Ради Європи у квітні 2010-го. Він заявив, що Голод в Україні у 1932-1933 роках нічим не відрізнявся від голоду в цей час в інших республіках Радянського Союзу. Голова юридичного комітету тоді закликав парламентаріїв проголосувати за визнання Голодомору в Україні геноцидом. Однак після такого виступу президента України європейські депутати не могли цього зробити. Але в резолюції Парламентської асамблеї Ради Європи "Про Великий Голод у Радянському Союзі" від квітня 2010 року ніде немає заперечення цього. Отже, роботу слід продовжити.

×