Народне лікування у роки Московського царства та Російської імперії викликає страх і сміх одночасно.
Ciekawostki Historyczne пропонує ознайомитися з головними принципами лікування у Російській імперії.
Хворого на венеричні захворювання поміщали на 5 днів у купу кінського гною та промовляли спеціальні заклинання. Хворим на тиф також щастило не менше: вони залишались спати на снігу. Пацієнтів годували гарячим хлібом та порошком із сушених тарганів, а на живіт ставили 13 гарячих цеглин. Після такого "лікування" суд у Санкт-Петербурзі засудив горе-лікаря Соколова, що працював в одній з губерній. Такий розвиток подій був поширений у провінціях Російської імперії більше ста років тому. Звісно, у великих містах до такого дикунства не доходило, але прогрес медицини відчувався слабо.
У середньовіччя створювалися манускрипти присвячені лікуванню. Але тоді і в пізніші століття вони були доступні загалом для священнослужителів. Тому й не дивно, що до них найчастіше зверталися за допомогою. Спеціально навченні лікарі спочатку з'являлися лише у Москві. Першими лікарями здебільшого були запрошенні особи з Європи. Під час правління Івана Грозного до Москви погодилися приїхати з Заходу група лікарів та аптекарів. У XVI ст. з'явилася перша медична публікація заснована на польському збірнику латинських медичних трактатів.
Петро I у рамках європеїзації та модернізації Росії збудував перший сучасний шпиталь і відкрив медичну школу. Для такої ініціативи він запросив фахівців з Голландії.
Катерина II була першою у Російській імперії, хто ініціював щеплення від віспи. У першу чергу це стосувалося придворних. На початку правління Катерини II у Петербурзі також було засновано шпиталь для хворих на венеричні хвороби.
З плином часу російські бібліотеки заповнилися медичними книгами та манускриптами. При правлінні Катерини II був створений навіть перший медичний факультет в університеті у Москві в 1775 році. Втім, рівень медицини у всій імперії все ще був у жахливому стані.
Намагалися щось змінити в XIX столітті альтруїстично налаштовані студенти-медики, що не боялися працювати у польових умовах. Земська реформа 1864 року суттєво вплинула на систему охорони здоров'я: самоврядування намагалося дбати про освіту та здоров'я громадян.
У 1901 році професор Микола Вельямінов заявив, що медицина в країні знаходиться на більш низькому рівні, ніж у Великому Князівстві Фінляндії. Смертність була висока, середня тривалість життя коротка, поширювались інфекційні захворювання.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Науковці зможуть розшифрувати давній манускрипт
4 
35413