Чотири роки тому, 30 жовтня 2010 року один із провідників ОУН Лев Ребет та його дружина Дарія були перепоховані на центральному львівському цвинтарі - Личаківському, - поруч із президентом Західно-Української Народної Республіки Євгеном Петрушевичем, засновником "Пласту" Олександром Тисовським та легендарним військовим міністром ЗУНР, полковником УГА Дмитром Вітовським, організатором Листопадового чину 1918 року.
Один із лідерів ОУН єврейського Лев Ребет був вбитий у Мюнхені агентом КГБ Сташинським у 1957 році. Через понад півстоліття його рештки повернулися на рідну землю.
Членом ОУН та УВО (української військової організації, заснованої Євгеном Коновальцем) Лев Ребет став 1929 року і в передвоєнний період був активістом її розбудови та близьким соратником Степана Бандери.
Після проголошення 30 червня 1941 року Акта про відновлення незалежності України став заступником фактичного голови її уряду Ярослава Стецька, а після арешту того нацистами - перебрав обов'язки голови.
У вересні 1941-го Ребета заарештували гестапівці й допровадили до краківської тюрми, а згодом і до концтабору "Аушвіц" (у місті Освенцім).
Після звільнення з концтабору українського націоналіста єврейського походження обрали головним суддею Закордонних частин ОУН.
Через ідеологічні та політичні розходження Ребет відійшов від Бандери, присвятивши себе науковій та публіцистичній роботі. У 1949 році захистив докторську дисертацію на тему "Держава і нація", а в 1954-му став професором Українського вільного університету у Мюнхені.
Паралельно намагався перебудувати засади українського національного руху, відкинувши радикальні гасла на кшталт "Україна для українців".
Лев Ребет стверджував: "Український народ, будучи в Східній Європі народом із найстаршою землеробською культурою, має дані бути також глашатаєм передових ідей людства на тих просторах. Україна може й повинна стати зразком політичної культури для всього оточення й замість тиранії, що сторіччями на Сході представляла російська - біла й червона - імперія, показати зразок модерної демократичної держави, де воля й достоїнство людини - не порожній звук".
Унаслідок численних партійних конфліктів Лев Ребет разом зі своїм соратником і однодумцем Зеновієм Матлою створили нові керівні органи Закордонних частин ОУН. З огляду на наявність двох провідників прихильників цього крила ОУН - так званого ОУН(з) - назвали "двійкарями".
"По лінії заперечування політики і програми ОУН на батьківщині і пішло формування емігрантської групи довкола Степана Бандери. (...) Вони відчужилися від організації й заклякли на передвоєнних формах, викрививши ідеологію в бік (...) автократизму, внутрішньої нетерпимости та виключности і дрібного, цинічного макіявеллізму," - стверджував Ребет.
12 жовтня 1957-го в Мюнхені Лева Ребета вбив той самий агент КДБ, який через два роки вб'є і Степана Бандеру - галичанин Богдан Сташинський. Він міг убити Льва Ребета на два дні раніше, однак не вдалося. Поховали очільника "двійкарів" на Мюнхенському цвинтарі Вальдфрідгоф.
30 жовтня 2010, через 53 роки після смерті, Лев Ребет разом з дружиною зміг повернуться на батьківщину.
9 
35413
Коментарі
1