У часи Середньовіччя питання віри, релігійної приналежності було одним із ключових у житті будь-якої громади. До думки духівництва змушені були прислухатись наймогутніші володарі. Звісно ж, ця тема часто ставала об'єктом спекуляцій, інструментом для вирішення суперечок, пов'язаних із благами земними, у руках тих самих представників церкви, державних та міських посадовців. Інколи суперечки заходили так далеко, що об'єктом прокльону, анафеми, відлучення від церковних таїнств ставало ціле місто, разом із найвпливовішими його сім'ями - міським патриціатом. XVII сторіччя такий нечуваний скандал не оминув й міста Львова...
Подія, розголос від якої 1624 року дійшов до стін Ватикану, була пов'язана з іменем львівського архієпископа Яна Анджея Прухніцького, що вступив у майнову суперечку з бургомістром, патрицієм Мартином Кампіаном, на боці якого виступили інші впливові, найзаможніші львів'яни. Архієпископ наклав заборону на спробу Кампіана придбати підльвівське село Скнилівок. Райці-патриції зауважили у діях Прухніцького спробу поширити свій вплив на один із найбільших міських шпиталів - у костелі Святого Духа у середмісті. Власне Скнилівок і "годував" цей відомий притулок.
Архієпископ пішов на радикальні дії проти впертих міських посадовців - на райців Еразма Сикста, Якуба Шольца, Мартина Кампіана, ще низку львівських патриціїв наклав прокляття, така ж доля спіткала суддів, що звернулись із оскарженням дій архієпископа до короля, під покровительством якого й перебував шпиталь.
Подібні дії справді лякали тогочасних обивателів, часто сприймалися як Страшний Суд на землі, тому годі дивуватися з подальших дій учасників конфлікту і звичайних львів'ян. Під час оголошення відлучення в костелі розпочалась бійка, священика скинули з амвона. Це розлютило Прухніцького і він наклав інтердикт на цілий Львів. Довго били усі дзвони міста, після цього всі костели Львова зачинили свої двері. Всі церковні обряди, в тому числі похорони, святі таїнства не здійснювались.
За півмісяця ситуація вийшла з гострої фази, поступово спадав гнітючий ефект, породжений руйнацією звичного життя городян - вони поступово призвичаювались до нових умов, і, за свідченням хроністів, багато хто почав справляти духовні потреби в українських храмах. Архієпископ надто добре розумів, чим може обернутися прокльон для міста, а то й цілого краю. Незабаром прокляття було "відізване" разом із інтердиктом, костели знову відчинили свої двері. Місто повернулось до звичайного життя.
Збіг чи ні, проте протягом трьох років трійка основних патриціїв, що брали участь у конфлікті з Прухніцьким померли від хвороб, а львів'яни ще довго неохоче згадували їхні імена.
4 
35413
Коментарі