— Моя мати казала: "На Хлієба-­Бориса за серпа берися", — розповідає 63-річна Людмила Прикажчи­кова з села ­Хмільниця Чернігівського району. — Бо це таке время саме жаць. Дак його святковалі, шоб урожай хароший був. Вон не так святий, як варовитий (сердитий. — ГПУ). Дак ще так заведено, шо на Хлієба-Бориса треба було обов'язково спекти хлієб із нового урожаю. ­Кажуть, шо тогда хлієб у тебе в сім'ї не буде переводиться цілий год. А як не зрабіть цього, може й папаліть увесь урожай на полі.

День вшанування пам'яті Бориса і Гліба, 6 серпня, припадає на гарячу пору збирання зернових. Нашим предкам-­землеробам за збігом звучання у княжому імені Гліб чулося слово Хліб. Тому на культ святих братів-мучеників перенесли язичницький культ хліба. Народна приказка радить: "На Хліба-Бориса всього напорися, та й до діла берися".

Хліб для українців є символом добробуту та щастя. Його називають "божим", "святим", "даром господнім", "батьком-­годувальником". Хліб — усьому голова. Він ­супроводжує людину від народження до смерті.

— На хрестинах або весіллі хліб несуть обов'язково загорнутим чи в рушника, чи в платка, — каже 48-річна Олена Місячна з села Новосілки Києво-Святошинського району на Київщині. — Голими руками його не беруть. Вірять, що як нести голою рукою, то і в житті буде "голо". Тобто бідність і злидні.

Коли дитина з'являється на світ, бабі-повитусі дякують за допомогу при пологах хлібом. Із хлібом ідуть на хрестини куми. Із ним же, загорнутим у рушник, ходять свататися. Якщо дівчина дає старостам згоду, обмінює хліб і рушник на свої власні. Не прийняла — отже, відмовила. На весіллі короваї, калачі. Шишки символізували достаток, багатство й сімейне щастя. Чим більше хлібних виробів на столі, тим більше радості буде в сім'ї молодят.

— Весільні хліби пекли щасливі у шлюбі жінки, — розповідає Олена Місячна. — Їх обов'язково мала бути парна кількість, аби молоді все життя були в парі. Як місили тісто на коровай, голосно й весело співали весільних пісень. Тоді й подружнє життя буде щасливе. Співали, що коровай місить сам Бог, Пречиста світить коровайницям, а янголи носять їм воду.

Ніхто не вгадає,

Що в нашім короваю:

Із семи ланів пшениця,

Із семи криниць водиця,

Із семи корів масла,

Із семи курок яйця.

Хліб не ставлять на голий стіл — лише на застелений. Його не можна класти спідньою скоринкою догори. Це віщує збитки й негаразди в сім'ї. Якщо окраєць упав на землю, потрібно підняти, перехрестити й поцілувати. Великий гріх — викидати хліб. Краще віддати птахам або худобі. Справжні знахарі ніколи не візьмуть за допомогу гроші. Єдина винагорода, що прий­мають — хліб або інші вироби з тіста, загорнуті в полотно чи хустку.

Якщо мати виряджає сина чи дочку в далеку дорогу, дає з собою цілушку житнього хліба, загорнуту в рушник. Так само з хлібом людину відправляють в останню путь. Доки небіжчик лежить у хаті, в головах його ставлять цілу хлібину на рушнику. Під час похорону її кладуть на віко труни і віддають копачам.

×