"Усе, що не стосується літератури, не має для мене жодного значення"

 

— Щастя — це жити серед своїх близьких, серед чудової природи, достатньої кількості нот і недалеко від театру, — говорить Марсель Пруст. Молодість він прожив у Парижі з батьками — лікарем Адріаном Прустом і донькою єврейського біржового маклера Жанною Вейль.

Підлітком Марсель почав мастурбувати. Батько боявся, що через це хлопець стане гомосексуалістом. Але подолати залежність сина не міг. Коли ­1888-го йому виповнилося 17, подарував 10 франків і наказав піти в бордель. Сподівався, що після цього статевий контакт набуде для нього значення не фізичного задоволення, а почуттів до красивої жінки.

Але в борделі у сором'язливого хлопця все летить шкереберть. Спершу розбиває вазон, а потім так і не може розпочати акт. За кілька днів пише своєму діду: "Я звертаюся до ­твоєї милості по суму 13 франків. Мені треба ще раз себе задовольнити плюс 3 франки віддати за вазу. Але не смію просити у ­батька більше грошей. Сподіваюся, ти можеш прийти мені на допомогу в цих обставинах. Адже не може бути такого, щоб я двічі у житті піддався таким емоціям, що не здатен був узяти жінку. Цілую тебе тисячу разів, і насмілюся заздалегідь подякувати".

Із батькового плану нічого не виходить. Марсель таки стає гомосексуалістом. Його не цікавить нічого, окрім книг і театру. Адріан Пруст лютує. Ставить у приклад старшого сина Роберта — той успішно освоює професію лікаря.

— Усе, що не стосується літератури, не має для мене жодного значення, — відповідає на те хлопець.

Його змушують ­вступити на юридичний факультет Сорбонни. Закінчити університет не вдається. Натомість Пруст активно відвідує модні тоді ­салони. Знайомиться з письменниками — Оскаром Вайльдом, Гі де Мопассаном, Анатолем Франсом. Останньому зізнається:

— З 4 років я перечитував ваші божественні твори, доки не вивчив їх напам'ять.

Франс пише передмову до першої книжи Марселя — збірки новел "Утіхи та дні". Однак популярною вона не стає. Автора-початківця не сприймають серйозно. Адже як можна писати літературні твори без жодної освіти.

Аби заспокоїти батька, він влаштовується працювати в бібліотеку. Але одразу бере відпустку за власний рахунок. Не з'являється на роботі кілька років. Врешті його звільняють.

1903-го помирає батько, ще через два роки — мати.

— Віднині моє життя втратило свою єдину мету, єдину ніжність, єдину любов, єдину втіху, — каже 34-річний Марсель.

Він живе в шестикімнатних апартаментах покійного дядька. Щомісяця йому відраховують велику суму від батьківського спадку — близько $15 тис. на теперішні гроші. Вуличний шум його дратує, а цвіт дерев і квітів провокує напади астми. Тому наглухо закриває усі вікна та двері, а стіни оббиває корковим деревом. Починає писати психологічний роман "У пошуках втраченого часу". Головний герой — також Марсель — прокидається по ночах і пригадує епізоди свого життя.

— Щастя приносить задоволення людському тілу, нещастя — розвиває душу, — відома фраза письменника.

Спеціально знущається із себе, щоб розвивати душевні переживання. Увечері п'є багато кави і таблеток кофеїну — аби не спати і писати. Снідає кавою з круасаном — це вся його їжа за добу. Тоді п'є снодійне — аби виспатися за день. Майже не рухається. Пише в ліжку, зошит — на колінах, під головою — подушки.

Виходить із дому лише коли хоче відвідати бордель для геїв. Він сам його відкрив, і сам був клієнтом. Обставив меблями з батьківського дому.

"У цьому содомському пеклі Пруст віддавався своєму пороку, який почався з любові до людей свого кола, потім продовжився платонічним потягом до людей, що стояли на соціальних сходах вище від нього. Потім Пруст став відчувати фізичний потяг до людей, які стояли на соціальних сходах нижче. І нарешті це виродилося в повне розчарування у всьому і в злягання з чоловіками-повіями", — оповідає біограф письменника Джордж Пейнтер.

Іноді він досягає оргазму, спостерігаючи, як мастурбують хлопці-повії. Якщо це не допомагає, просить принести двох голодних щурів. Коли вони гризуться між собою, Пруст отримує плотське задоволення.

Деякий час спить зі своїм особистим секретарем і водієм Альфредом Агностеллі. Дарує тому аероплан. Під час одного з польотів коханець розбивається на смерть.

Перед початком Першої світової війни несе перший том свого роману до видавництва. Ніхто не хоче друкувати. Видає власним коштом. У творі він створює своєрідний панегірик геям, як особливій расі. Порівнює їх з євреями, які також зазнали поневірянь.

"Раса, над якою зависло прокляття, і яка змушена жити в неправді і віроломстві. Бо знає — її бажання, що становить для неї найбільше насолоду в житті, є карним, ганебним, неприпустимим. Закохані майже відкидали саму можливість своєї любові, яка була для них єдиною надією винести так багато небезпек і подолати самотність. Вони постійно ризикують честю. Їхня свобода тимчасова — існує лише до тих пір, поки вони не будуть викриті. Їхнє положення в суспільстві нестабільне. Це товариство масонів, але має набагато розвинутішу структуру, ефективніше діє і менш "засвічене". Їм загрожують ті ж небезпеки, вони говорять на зрозумілій лише їм мові. Будь-який член цього співтовариства завжди здатний одразу ж упізнати іншого, навіть не будучи з ним знайомим. Це нечестива частина людського роду, але вона грає в ньому важливу роль. То не афішує своє існування, то виставляє себе напоказ — нахабно, зухвало і розкуто. Має повсюдно своїх прихильників: серед простих людей, в армії, у церкві, у в'язниці, на монаршому троні".

Роботу над твором перервала смерть ­Пруста від запалення легенів. На останній сторінці він встиг написати "Кінець". Томи видав його брат Роберт — той самий, з якого батьки просили брати приклад. 1999-го мережа французьких книгарень помістила роман "У пошуках втраченого часу" на друге місце у списку найкращих творів ХХ ст.

7 томів має роман Марселя Пруста "У пошуках втраченого часу". У ньому понад 2 тисячі персонажів. Писав 14 років — до самої смерті.

У Радянському Союзі твір поширювали самвидавом. Офіційно друкувати було заборонено. Перша причина — там йшлося про гомосексуалізм. Друга — герої зовсім не працюють. Вони лише балакають, слухають, думають і дивляться. Опис чоловіка, який дивиться на сплячу дівчину, може займати кілька сторінок.

"Пруст писав про дурниці фразами по 30 рядків без крапок", — говорив письменник Максим Горький.

Анкету Пруста продали за 102 тисячі євро

Наприкінці XIX ст. у модних салонах стали популярні анкети. Люди заповнювали їх, щоб більше дізнатися одне про одного. Збереглися два запитальники, які заповнив письменник Марсель Пруст — у 13 і 19 років. Другий 2003-го продали на аукціоні за 102 тис. євро.

Кілька відповідей з анкет Пруста.

Ваше уявлення про нещастя?

Бути в розлуці з мамою.

До яких хиб ви відчуваєте найбільшу поблажливість?

До приватного життя геніїв.

До чого відчуваєте огиду?

До людей, які нехтують щастям любові.

Ваша найхарактерніша риса?

Жага бути коханим, а точніше, бути обласканим і розпещеним.

Яке ваше улюблене заняття?

Любити.

Ваша улюблена квітка?

Улюблена квітка коханої людини, а потім — всі інші.

Здатність, яку вам хотілося б мати?

Сила волі та вміння зачаровувати.

×